Розділові знаки при вставних конструкціях

Вставні конструкції в реченні виділяються комами.

            Одні і ті самі слова можуть уживатися то в ролі вставних (не виступають членами речення), то в ролі членів речення (найчастіше присудків чи обставин), тоді вони комами не виділяються.

1. Бувало, дріб’язкове на путі долали ми разом в єдиній згоді (Д. Луценко). – Споконвіку це бувало – купальське свято наставало (М. Костін). 2.  Здається, про все, що говорить співрозмовник, він знає набагато краще (Р. Іваничук). ― Мені осіння ніч короткою зда­ється (Леся Українка).  3. Генерал, видно, був чимось не зовсім задоволений(О.Гончар). ―  Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І. Котляревський).

Важко буває розрізнити вставні слова і члени речення звичайно, нарешті, справді, дійсно.

Вставними ці слова бувають за таких умов:

1) звичайно в значенні “само собою зрозуміло": Звичайно, вовкулаки — це химери (М.Рильський); але: У комірчині звичайно [майже завжди] стояли бідони з молоком та висіли білі халати доярок (Григорій Тютюнник).

2) нарешті

Ø     Якщо служить для висловлення нетерпіння, незадоволення і под.: І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани (В.Сосюра).

Ø     Якщо наголошує, що член речення, при якому воно стоїть, завершує сказане або є останнім у переліку: Минають села, наче сни. І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани (В. Сосюра).

Ø     Якщо вказує на зв’язок думок, порядок викладу: Та й, нарешті, ви зможете дістати в нього належну консультацію” (з газети).

Якщо в реченні це слово в значенні “після чого-небудь” відповідає на питання к о л и?, то воно є обставиною часу і на письмі комами не ви­діляється: Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку глина і нарешті [після всіх зусиль, спроб] вугільний шар (3. Тулуб).  Нарешті  Василькові пощастило вхопитись за гілку (О.Донченко).

3) справді в значенні “правду кажучи”, “це правда": Справді, сонце встало й оглядало світ палаючим оком, а на степовому горизонті немов справді [насправді] зависла хмарка куряви (М.Коцюбинський).

4) дійсно , якщо означає впевненість мовця в достовірності інформації  (його можна замінити вставними словами: правда, достеменно, ясна річ, безсумнівно, без сумніву): Дійсно, він відмінний дизайнер! Дійсно, душа людська - темний ліс.  Як правило, слово «дійсно»  можна переставити в інше місце речення без спотворення його змісту:  Він, дійсно,  відмінний дизайнер! Душа людська, дійсно,  - темний ліс.

          Як прислівник слово "дійсно " має значення «насправді, справді, у дійсності»:  Документів у нього дійсно не було. Нам дійсно є чим пишатися. Усе це абсолютна правда, я і дійсно такий. Прислівник "дійсно" перенести неможливо, і на нього,  як правило, падає логічний  наголос (порівняйте: Я голодний. - Я дійсно голодний) .

Часом розрізнити прислівник і вставне слово дуже непросто. Це дійсно складний випадок . У спірних випадках питання про розстановку розділових знаків вирішує автор тексту.

Слова однак, проте бувають вставними тільки тоді, коли вони стоять у середині речення. На початку речення це звичайні протиставні сполучники сурядності, у такому випадку  після них не треба ставити кому:

1.Сподівання мої, проте, не справдилися – до нас ніхто не вийшов (М. Рябий).  –  Ніяких звісток від Юрія не мала, проте була переконана, що він десь є (О. Гончар). Проте  спогади важкими брилами давили на груди (Д. Дереч).   2. Всесвiт, однак, нерухомим здається, якщо не рахувати  iстот, що надiленi здатнiстю власного розуму (М. Зеров ). ― Думка ця кружляла в Настиній голові, однак Настя стояла на одному міс­ці (М. Коцюбинський)

Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони комами не відділяються, наприклад: 1. З-під блискучого полотна випорскували пахучі іскри твердої, можливо тисячолітньої, модрини (В. Кобець). 2. Стелила племінниця, на диво гнучка і метка, як блискавка, дівчина років двадцяти (Д. Дереч). Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати» (О. Десняк). 

Якщо при вставних конструкціях є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником.  Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставна конструкція виділяється комами і цим самим відмежовується від сполучника, наприклад: 1. Як видно, надовго розгулялась хурдига (О.Гончар). 2. У небі веселка. А може, то стрічка з вінка нареченої, літу дарована? (Л. Семко). 3. Стоять верби, опушенi зелененьким листям, i, здається, чують сплески журавлиних сурем у пiднебессi (Є. Гуцало ). 4. Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно до­повнювало їх (О. Гончар).

Звернiть  увагу:   якщо   вставну   конструкцiю випустити,  то  сполучник   буде  зайвим.

Якщо два вставні слова стоять підряд, то вони одне від одного відділяються комою, наприклад: 1. І, на диво, здавалося, що й хата так само давно не спить, прислухається до чогось (Є. Гуцало). 2. Втім, може, то була Червона Шапочка, в якої хижий вовк з’їв бабусю? (А. Звірик).