1.
Якщо
вставлена конструкція вимовляється з такою самою інтонацією, як і основне
речення, то вона виділяється з обох боків комами
(дуже рідко), наприклад: 1. Побачивши
несподіваних гостей, хлопець не розгубився, як можна було сподіватись,
а наче зрадів цій зустрічі, привітно засяявши великими синіми очима (Є. Гуцало). 2. Вона мовчить, «думаючи в собі», як сьогодні висловилась (Є. Гуцало).
2.
Вставні
конструкції з обох боків виділяються тире,
якщо вимовляються з підвищеною,
порівняно з основним реченням, інтонацією, наприклад: 1. Шевченко починається не з горя, Шевченко
– уявіть собі! – не з горя, Шевченко – уявіть собі! – з любові,
правдиво, як із березня весна (М. Стрельбицький).
2. Поруч – верстат, який вони вчора після
зміни розібрали, а сьогодні домовилися скласти, замінивши одну – нарешті
зроблену ними! – деталь (А. Звірик).
3. Осінній ліс. Холодна неба синь. Оса у
шибку – де й взялася?! – б’ється (Н. Поклад).
3.
Вставлені
конструкції здебільшого виділяються дужками.
У такому випадку вони вимовляються зі зниженою інтонацією, наприклад: 1. У голубій воді, а це була справді голуба
й чиста вода, підсвічена сонцем і високим полудневим небом (таку голубу воду
Сашко бачив уперше в житті), відбивалися хмари, ближні модрини й
кедри (В. Кобець). 2. ...Я не в минуле ці рядки пишу (минулі
бурі дуба не зламають) і вірю, що його зелений шум, як і дитячий
сміх, майбутнє мають! (В. Рабенчук).
3. Як ішли ми до базару (а до нього –
далина), розмовляв зі мною батько, як з дорослим, – дивина! (В. Рабенчук).
Немає коментарів:
Дописати коментар