Розділові знаки при відокремлених означеннях

Відеоурок  Відокремлені узгоджені означення. Розділові знаки  можна переглянути ТУТ.

Відеоурок  Відокремлені неузгоджені означення.
Розділові знаки  можна переглянути ТУТ.

Відокремлення узгоджених означень

Відокремлюються комами:

1.      Поширені узгоджені означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, якщо вони стоять після означуваного слова, наприклад: 1. Верба, задивлена у воду, милується на власну вроду (М. Луків). 2. Я прийшла до березня за пролісками, а повернулась додому з кошиком, повним ніжності (Л. Семко).

2. Поширені і непоширені означення, які стоять перед означуваним словом і мають додатковий обставинний відтінок значення (причини, умови, допусту), наприклад: 1. Зо­грітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). 2. Спо­лохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). 3. Неполохливий і допитливий, тхір цікаво вглядався зеленими очицями в жінку (Є. Гуцало).

           Примітка. Не відокремлюються означення, які стоять перед означуваним словом і не мають додаткових обставинних відтінків значення: 1. Гірчать нагріті сонцем полини, пливуть хмарини білі, як вітрила (М. Луків). 2. Вмиті росами квіти злегка похитувались (І. Цюпа).

3.   Поширені і непоширені означення, якщо вони стосуються особового займенника (незалежно від їхньої позиції), наприклад: 1. Колись теплі хвилі цієї ріки несли нас, щасливих, в рожеві краї (І. Козак). 2. Від щастя світлу і заплакану, її він носить на руках (В. Кобець).

4.   Два або більше непоширених означення, що стоять після означуваного іменника, перед яким уже є залежне від нього означення, наприклад: 1. На дужих крилах підхопив мене весняний ранок, лагідний і чистий (Д. Пічкур). 2. Весь світ, рожевий і зелений, від сну бутонами воскрес (Л. Семко).

Примітка 1. Якщо непоширені означення стоять після означуваного слова, перед яким немає іншого

означення, їхнє відокремлення не обов’язкове: 1. Вінниця, мокра і сіра, по антени ввійшла в туман (В. Кобець). Човни невеликі, стрімкі неслися над водою, як чайки (В. Козаченко).

Примітка 2. Якщо непоширені однорідні означення мають виразне експресивне значення, то можуть виділятися за допомогою тире. Такі означення найчастіше займають позицію в кінці речення, і їх виділення зумовлене бажанням автора привернути увагу до відокремленого означення, яке розкриває зміст означуваного слова: 1. Він прийде несподівано, зненацька, той день – остиглий, мовчазний, сумний (Н. Поклад). 2. Давно вже не було в цих краях такої зими – сухої й морозної (М. Потупейко).

5.   Поширені і непоширені (як препозитивні, так і постпозитивні) означення, якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення, найчастіше – присудками. Такі означення відокремлюються комами, іноді – тире (залежно від волі автора), наприклад: 1.  Дніпро дихав на повні груди, котив води до моря, таємничий і грізний сеї пори (Ю. Мушкетик). 2. Поміж словами – сонця струни, а в серці – радості крило тріпоче, неповторне, юне, і знов довкола зацвіло (М. Стасюк).

6.   Поширені і непоширені означення незалежно від позиції, якщо вони стосуються слова, пропущеного в основній частині речення, але на яке вказує контекст або ситуація, наприклад: 1. Поспішаю, самотня, додому (С. Травнева). 2. Орем і сієм, гнані і голодні, і маєм те, що в долі заслужили (М. Луків).

Відокремлення неузгоджених означень

     Відокремлюються переважно неузгоджені означення, виражені іменником у непрямому відмінку з прийменником або без нього, рідше – інфінітивом, якщо потрібно підкреслити їхнє значення.

     Неузгоджені означення відокремлюються комами, якщо:

1.   Стосуються власної назви та особового займенника, наприклад: 1. Завжди похмура з обличчя, грубуватої вдачі, вона тримала на собі чоловічу роботу на господарстві, в хаті, на городі (Є. Гуцало). Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко).

     Примітка. Неузгоджені означення, які стосуються загальних іменників, можуть як відокремлюватись, так і не відокремлюватись залежно від їх семантичного навантаження, наприклад: Ректор, людина невисокого зросту, з м’якою інтелігентною посмішкою, зустрів Богдана привітно (М. Стельмах).

2.   Стоять в одному ряду з відокремленими узгодженими означеннями. У таких випадках умови відокремлення узгоджених означень поширюються і на відокремлення неузгоджених, наприклад: Маленька, пухнаста, з настовбурченим колючим гіллям, ялинка схожа на зелену пташину (Є. Гуцало).

3. Виражені інфінітивом, перед яким можна поставити а саме. Це відокремлення відбувається здебільшого в кінці речення і має уточнювальне значення. У таких випадках ставиться тире, наприклад: 1. У дуба сила є велика – віки стояти край горба (А. Звірик). 2. Це було велике мистецтво – працювати коло землі (М. Рябий).