Юрій Яновський. "Майстер корабля". Герої роману

Юрій Яновський

Роман "Майстер корабля" /1927/

Герої роману.

         Герої роману мають незвичні для української традиції імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Баджін, Стелла, Зекія, Сін-Бао, Майк, Генрі. Ще два герої – це Директор та Професор. Тільки одного героя звуть власне українським ім'ям - Богдан.

         Це - «творці молодої Республіки й української кінематографії, за екзотичними іменами яких були прототипи реальних людей, представників творчої інтелігенції» [Гнатюк] – Олександра Довженка, Павла Нечеси, Василя Кричевського, Іти Пензо, з якими співпрацював і дружив Ю.Яновський, – вважає дослідниця Мирослава Гнатюк. У творі їх автор «переодягає» у романтичних, сповнених сил і натхнення персонажів – Сева, Професора, балерину Тайах, Директора. Письменник, на думку Р.Мовчан, «насичуючи «Майстра корабля» авантюрними, пригодницькими елементами, натхненно передаючи життєствердну атмосферу творчості, дерзання, намагаючись «увіковічити» в образах романтичних героїв своє вишукане, рідне по духу товариство (О.Довженко, В.Кричевський, П.Нечеса, Іта Пензо, Г.Гричер), сміливо дав волю своїй розкішній уяві» [Мовчан].

Молодим і сповненим сил на посаді художнього редактора кінофабрики з’явився у 1926 році сам Ю.Яновський. «До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці» [Яновський 1983: 13], – зізнається у своїх мемуарах То-Ма-Кі. До Одеси молодого письменника «перетяг» відомий футурист Михайль Семенко. Останній «витратив не багато аргументів, щоб переконати тебе (Яновського) приєднатися до його футуристичної кумпанії, почати працю в редакції, друкуватися в газеті» [Бажан], а також запропонував писати сценарії до кінофільмів, і молодий письменник почав працювати «під егідою Михайля Семенка у Всеукраїнському фото-кіноуправлінні», в якому відомий лідер футуристів «завідував сценарною редакцією», а «Юра був у нього редактором», – згадує Микола Бажан. Юрій Яновський дружив не тільки з Олександром Довженком, але й з Миколою Бажаном, Михайлем Семенком. Нова галузь мистецтва – кіноіндустрія – потребувала нових сил, якими стали молоді письменники Майк Йогансен, О.Досвітній, Д.Бузько, Ю.Яновський та М.Бажан. Останні вперше почули «шелестіння кіноапарата та тріщання юпітерів» [Бажан], і ці перші «наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити» [Яновський]. З Йогансеном, Слісаренком, Смоличем, Довженком у 20-х Юрій Яновський входив до ВАПЛІТЕ, і з останнім разом довелося працювати пліч-о-пліч на Одеській кіностудії. У цей час робив свої перші спроби радянський кінематограф, біля керма якого стояв визначний майстер кіно Олександр Довженко, першими досягнення ми якого були «Арсенал», динамічна «Сумка дипкур’єра», іронічно-символічна «Звенигора». У 20-х Одеса захворіла на кіноманію і величала себе «Голлівудом на березі Чорного моря». Творчі і життєві шляхи Юрія Яновського та Олександра Довженка перетнулись саме тут, що вилилось у спільній творчості і міцній дружбі. У «Майстрі корабля» То-Ма-Кі (автор) називає Сева (Довженка) – «мій перший друг». Молодий кінорежисер став духовно близьким Юрію Яновському, для якого завжди був талановитим майстром і вірним другом.

Образи героїв роману розкриваються переважно в трьох людських вимірах: у творчій праці, дружбі й коханні. Оповідач не лише розмірковує над сценарієм, а ще й бере безпосередню участь у монтажі документального фільму. Режисер Сев із головою занурюється в підготовку до зйомок нової картини про море. Матрос Богдан своїми розповідями про морські пригоди надихає сценариста й режисера. Усі разом захоплені побудовою корабля для майбутнього фільму. А Богдан ще й виготовляє «майстра корабля»: «Так я називаю фігуру, що живе під бугшпритом. Вона веде корабель, оберігає його від рифів і заспокоює хвилі». Цю фігуру Богдан зробив подібною на свою кохану Баджін, з якою його розлучила примхлива доля.
У творчій співпраці міцнішає чоловіча дружба, але вона також проходить випробування в любовному трикутнику: головний герой і режисер Сев закохані в чарівну танцівницю Тайах. Це доволі самостійна емансипована жінка, яка намагається розібратися в собі та своїх почуттях. Автор зображує такий тип взаємин, у яких жінка є рівноправною учасницею — вона воліє самостійно робити вибір супутника життя, а не бути заручницею чоловічої волі.

«Еnізоди з персонажами твору подані в осмисленні кіномайстра То-Ма-Кі, який нібито nuшe свої мемуари через nівстоліття nісля зображуваних nодій. Органічно вплетені сюди нотатки синів героя, листи його коханої — балерини Тайах, розповіді матроса Богдана й роздуми про різні життєві смисли самого мемуариста. Відтак перед читачем вимальовуються не npocmo будні з життя й творчості українських кіномайстрів 20-х років, не лuшe їхні турботи в зв'язку зі створенням сценарію фільму та будівництвом для цього сnеціального корабля, а широкі картини творчого життя людини, за яким стоїть великий узагальню- ючий смисл. Метафоричний лад роману підводить до думки, що з творчим на- тхненням, з турботою npo культуру кожної нації, про завтрашній день людства має будуватися все життя на планеті, і тоді перетвориться вона на казковий край мирної праці й гармонійно розвинутих особистостей». (Михайло Наєнко, дослідник літератури).

Оповідач ТО-МА-КІ - це людина, яка вже осмислила свій життєвий шлях, бо "сиве волосся до чогось зобов'язує". Головний герой вболіває за те, що балет витісняється фізкультурою, а в художніх творах зникає головна ідея. Тому й перериваються ці роздуми спогадами про молодість, про зародження і становлення українського кіномистецтва, про секрети творчої праці. Ю. Яновський також подає передісторії інших персонажів — Директора, Сева, Богдана. Наприклад, "бурлака моря" розповідає про різноманітні карколомні пригоди та екстремальні ситуації зі свого життя, що сталися дуже давно. Богдан переконаний: "Я спостеріг, що такі мої пригоди завжди траплялись тоді, коли я починав революцію, бунт або протестував проти несправедливості". Одна з цих історій захопила Сева, тому і вирішив він написати сценарій майбутнього фільму. Оскільки події відбуваються на морі, то потрібен красень-парусник, який для письменника та його героїв став символом краси, одухотвореної творчості, прагнення до високих ідеалів

Сев.

Неважко в цьому героеві впізнати Олександра Довженка - палкого, гарячого, нестримного режисера. На сторінках роману Сев постає як вольова, горда, емоційна людина. Він замріяний у сюжети свого нового фільму і закоханий у таємничу бале- рину Тайах. Сев виступае на сторінках роману як неординарна особистість, яка дуже захоплена своею працею. І ця праця у нього дорожча над усе. Як сказала Тайах про То-Ма-Кі і Сева: «Ви якісь дивні люди, нічого подібного я не бачила в себе на півночі. Я почуваю вашу молодість, як морське повітря".

Богдана знаходять головні герої Сев, То-Ма-Кі, Тайах непритомного у хвилях моря: "Ми побачили, як хвиля несе щось на собі... Екземпляр людини, що ії викинуло море, був навдивовижу живучий... Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий із затьмареними синіми очима" . "Я — Богдан — пропищав він, коли ми його підняли нести" . Богдан невтомно розповідає про свої мандрівки та пригоди в заморських країнах. Практично весь роман побудований на його розповідях. Він одразу ж стае загальним улюбленцем. Він весела та захоплена мандрівками людина, але за всіма його розповідями прихована велика туга за Батьківщиною, недарма його ім'я суто українське - Богдан.

Тайах.

Прототипом Тайах є італійська балерина Іта Пензо. Сев називае їі іронічно Монкі від англ. monkey — мавпа: "Тайах весело сміється і лукаво поглядає на мене і на Сева. — А взагалі ви нагадуєте прекрасну мавпочку, - додає Сев серйозно, — вона гризе горішок на дереві і влучає звідти горішком. - Монкі (monkey), — так це звучить англійською мовою". Богдан називає Тайах «рижою видрою»: «Між іншим – приїхала вже ваша рижа видра, бо вона весь час ходила тут по вулиці, розшукуючи вас".

Тайах - чарівна, загадкова, пристрасна жінка, яка зачарувала двох романтиків. Вони їі кохають, але по-різному. То-Ма-Кі сприймає ії як "египетську царицю", що спокушає, недарма впродовж твору він їі називає тільки Тайах, а Сев сприймає їі як земну жінку. У Тайах теж різне ставлення до двох героїв. З  То-Ма-Кі в неї довірливі, дружні стосунки: "Дружочок, любий! - скрикнула Тайах, підбігаючи до авто"; "Дружочок! Почала писати в Мілані, сьогодні приїхала до Берліна"; "Через ріжок іде надпис: "Милому, ідеальному другові з Genova", а з Севом — цілком земні стосунки закоханого чоловіка і жінки: "Монкі, ви мене любите? Слово честі, не знаю, Сев". Взагалі, якщо простежити події роману, то Тайах залишаеться з матросом Богданом.

Професор.

В особі мудрого і проникливого Професора вгадуються риси художника В.Кричевського. Цей герой постає як знавець мистецтва та історії міста Одеси, порадник для молодих кінопрацівників. Вже на перших сторінках роману дізнаємося від автора: "Я півроку зневажливо топтав тротуари, поки взнав від Професора, що цей камінь привезено з Італії, і що це - закам'яніла лава Везувію" . Тo-Ма-Кі веде довгі бесіди з иим, слухає його поради: "Ми вийшли від Професора, зігріті теплом цієї людини". У нього є багато корабельних книжок і  рукопис китайського корабельного майстра, який він подарував То-Ма-Кі. Професор є теж загадковою особистістю, можна його назвати чаклуном: "У мене перемішалося все: корабель, книжка, божок, Тайах, чудні плетені паруси з книжки й ті тисячі років, які незримо перебували в кімнаті Професора".

Директор.

Прототипом Директора "став колишній матрос Павло Нечес, який у той період очолював одеську кінофабрику, - колоритний характер, відкрита натура, послідовний у нелюбові до адміністративної "дипломатії", керівник, який мав неабияке чутгя на таланти і вмів довіряти їм" .

Отже, всі головні герої роману мають своїх прототипів. Герої другого плану прямих прототипів не мають (Баджин, Ганка, Поля, Муха, Стелла, Син-Бао, Зекія, Майк, Генрі). Тільки згадуваний у розмові між Директором та То-Ма-Кі Михайль є реальною особою - поетом-футуристом Михайлем Семенком ( І 892-1937): "Михайль - мій колишній метр. А загалом він ватажок лівих поетів нашої Країни. Футурист, що йому завжди бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути новим".