Юрій Яновський
Роман
"Майстер корабля" /1927/
Прототипи.
Більшість
героїв мають прототипів – людей із оточення Яновського тієї пори:
То-Ма-Кі
– Юрій Яновський
Художник
Сев – Олександр Довженко
Тайах
– італійська балерина Іта Пензо
Богдан
– Григорій Гричер
Професор
– художник Василь Кричевський, який був запрошений як
консультант фільмів на історичні теми
Директор
– матрос Павло Нечеса, керівник
кінофабрики
«Голлівуд
на березі Чорного моря» – тогочасна Одеса.
Ось художник Сев, який поставив
невеличку комедію, “блискуче провалився”, але працює над ще однією картиною як
режисер. Автор пише про нього так: “...з
однаковою гордістю стоятиме серед велетенських машин... на палубі океанського
корабля, що йде в невідомі країни, він стоятиме з однаковою гордістю й серед
неміряного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому є одвічне обличчя
людини...”. Таким був О. Довженко,
такою була його вдача.
В особі мудрого, натхненного й усезнаючого Професора помітні риси художника Василя Кричевського, якого
запросили на Одеську кіностудію як консультанта для постановок фільмів на
історичні теми. У спогадах М. Бажана читаємо: “Старий майстер знав багато. Своїми знаннями він не хизувався, а охоче
ділився, ставши незаперечним художнім авторитетом для всіх кінематографістів,
особливо ж для двох людей — для Довженка, загалом не схильного підкорятися у
мистецтві іншим авторитетам, і для Яновського. Юрій дуже любив і шанував свого
Професора, прислухався до його суджень, вчився в нього”. До речі, обкладинку до першого видання “Майстра
корабля” виконав В. Кричевський. На ній було зображено вітрильник, який
ніби летить над морем і нагадує своїми контурами жіноче обличчя східного типу —
героїні твору балерини Тайах. Це
дивне ім’я Ю. Яновський запозичив з історії стародавнього Єгипту: так звали
матір фараона Ехнатона, свекруху знаменитої Нефертіті. Тайах, ніжна, чарівна,
граціозна та одухотворена в танці, загадкова й таємнича в буденному житті,
схожа на артистку Іту Пензо, яка
гастролювала в Одеському оперному театрі в середині 20-х років, зокрема
танцювала в балеті С. Василенка “Йосиф Прекрасний”. Ю. Яновський та О. Довженко
захопилися її майстерністю, про що згадує у спогадах і М. Бажан: “...відчули, що їхні серця б’ються особливо
тривожно і гаряче, коли, овіяна східними переливами музики, на сцені
вигинається і кружляє жагуча, чарівна, струнка Тайах”. Привабивши Ю.
Яновського своєю “загадковістю”, згодом вона стала прообразом красуні Тайах у його романі “Майстер корабля”.
Білоголова, стрижена, довгонога, “стримана
й холодна взагалі, а коли сміється — робиться близькою”, — такою змальовано
Тайах на сторінках роману.
Прототипом
Директора став матрос Павло Нечеса, бурхливі віхи життя якого лягли в дивовижну передісторію керівника
кінофабрики. У творі знаходимо й іронічно-жартівливий автопортрет самого Ю. Яновського, автора й оповідача, за сюжетом —
новоприбулого редактора Одеської кінофабрики: “Уявіть собі юнака — невисокого й стрункого, з сірими очима й
енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять доторкнутись
до забороненого й відчути приємність там, де страшно”.
Реальні люди і події, переосмислені згідно з
авторським задумом, дали змогу Ю. Яновському створити яскраві образи української творчої інтелігенції, її молодшої генерації.
Немає коментарів:
Дописати коментар