Микола Зеров. "Київ - традиція"

М. Зеров «Київ − традиція»

Тема:  відтворення історії міста Києва від найдавніших часів до початку ХХ століття; оспівування Києва  як  могутнього державного  й  культурного  центру  України,  Європи, у якому й нині продовжуються славні предковічні традиції творчості; усвідомлення історичної ролі Києва, його визначального місця в нашій історії.

Ідея: утвердження нездоланності, незнищенності стародавнього Києва, його культури,  духовності.

Жанр: сонет

Сонет /від італійського "sonetto" - "маленька пісня" або "маленький звук"/ — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба. Сонет завжди має два катрени /чотиривірші/ на початку,  у яких позначається тему твору, і двох терцетів /тривіршів/, які становлять висновок сонету.

Вид лірики: громадянська лірика (історіософська  /від історіософія — мудрість історії, осмислення історії нащадками/).

Римування: перехресне (абаб) і кільцев (абба).

Віршований розмір: ямб

Композиція:  розмова ліричного героя з містом, яке персоніфікується.

У сонеті  М. Зеров змальовує Київ як місто з тисячолітньою історією, згадує окремі сторінки історії:

            подорож апостола Андрія по Дніпру та його пророкування /«...на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог» («Літопис Руський»)/:

Ніхто твоїх не заперечить прав.

Так, перший світ осяв твої висоти.

            німецьке плем’я готів, яке з II ст. до ІV ст. панувало на території нинішньої України, та готське місто над Дніпром — Данпарштадт:

До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.

Готи — германські племена, які у  III ст. встановили своє панування в Північному Причорномор'ї, утворивши тут Готську державу - Гетику. Закріпившись у Північному Причорномор'ї, готи почали свою військову експансію на Балкани і Малу Азію. Найбільшої могутності й сили політичне об'єднання готів досягло в середині IV ст. н. е. за правління короля Германаріха (332-375 рр.). Готські завойовники дійшли до кордонів Римської імперії, проливаючи кров і спустошуючи все на своєму шляху. 376 року готи були розгромлені кочовими племенами гунів. Після цієї нищівної поразки Гетика як держава швидко занепала.

Данпарштадт («Дніпрове місто», за іншою версією «місто Донара — бога грому і війни») – столиця Остготського королівства (ІІІ – ІV ст.), саме племена готів дали найбільшій річці України її сучасну назву Данпар (чи Данапр),  зруйноване гунами  375 року.

            варязьке військо, що його зібрав князь Володимир, щоб захопити Київ : «тут бивсь норманн».

Нормани — вихідці з країн Скандинавії. На Русі їх називали варягами. Норманські князі з бойовими дружинами служили слов'янам та очолили династію. Нормани на Русі швидко слов'янізувалися й розчинилися серед населення.

            польського короля Болеслава Хороброго (тестя Святополка), що 1018 р. захопив Київ («і лядський Болеслав щербив меча об Золоті ворота») ,

. . . і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота.

Болеслав I Хоробрий (967—1025) ― син Мешка І князь польський з 992 p., король з 1025 р. З династії Пястів. Перший король Польщі. Болеслав був не тільки рішучим воєначальником і відважним королем, а також дуже спритним, розважливим і послідовним політиком. Під час його правління Польща значно розширила свою територію, як шляхом завоювань нових земель, так і шляхом мирних договорів. Він об’єднав під своєю владою всі польські землі, захопив Чехію і Моравію у 1018 р. У 1000 р. в м. Гнезні було створено архієпископство. Цим актом Польська церква проголосила незалежність від німецького архієпископа.

            посла германського імператора Рудольфа II — Ляссота Єріха, відомого своїм «Щоденником», де містяться відомості про Україну: «Про тебе теревені плів Ляссота».

Лясота Еріх (бл. 1550—1616) — австрійський дипломат. Навчався в Ляйпцизькому і Падуанському університетах. З 1585 на дипломатичній службі в німецького імператора Рудольфа II. За його дорученням навесні 1594

прибув на Запорожжя з метою агітації козаків виступити на боці Австрії проти Туреччини і за­лишив нащадкам цінне свідчення з  історії Базав­луцької Січі. Щоденник німецького посла фак­тично є першою документальною розповіддю про життя січового братства.тЩоденник подорожі Лясоти містить важливу інформацію для істориків. Зокрема, досить детально змальоване життя запорожців на Січі, яка в той час перебувала на о. Базавлук. Записки Лясоти є також першим документальним свідченням про функціонування козацької ради.

            Левассера Боплана — французького інженера на польській службі, автора «Опису України» (1650 р.): «І Левассер Боплан байки складав».

Левассер Де Боплан Гійом (бл. 1600—1673) — французький військовий інженер, родом із Нормандії. У 1630—1648 перебував на службі у польського уряду, керував будівництвом фортець на півдні України. Повернувшись до Франції, опублікував "Опис України, або областей королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і Трансильванії" (1650), що містить цінні відомості з історії, географії, культури та етнографії України. У 1648—1650 видав карти України (передруковані В.Кордтом у "Матеріалах з історії російської картографії", 1899—1910).

            Київ початку XX століття /діяльність творчої інтелігенції — членів київської Асоціації панфутуристів («аспанфути») та молодого П. Тичини/:
І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І «Плуга» вів у сонячні комуни.

Отже, Київ був бажаною здобиччю  для  багатьох  воїнів.  Проте,  незважаючи  на  тяжкі випробування,  і  в  сучасні  авторові  часи  місто  залишається  потужним культурним центром, у якому панує свобода творчості: М. Зеров згадує футуристів і  П. Тичину, митців —  протилежних за  світовідчуттям.  Національне відродження поет-класик пов’язує з новаторством Павла Тичини, котрий сприймається автором  як «голосний і юний», що «животворив душею давній міт (міф)», прокладаючи своєю поезією шлях у майбутнє. Сонет закликав земляків не впадати у відчай, а зосередитися на духовності, творчості.

Художні засоби:

            Епітети: войовничі готи, голосний і юний Тичина, давній міт, сонячні комуни

            Метафори: животворив душею, «Плуга» вів, лядський Болеслав щербив меча об Золоті ворота

            Персоніфікація: «ніхто твоїх не заперечить прав» /про Київ/

            Метонімія: «Данпарштадт із пущі виглядав»

            Синекдоха: «тут бивсь норманн»

            Іронія: І в наші дні зберіг ти чар-отруту:

                В тобі розбили табір аспанфути —

                Кують, і мелють, і дивують світ.

            Фразеологізми: теревені плів, байки складав