Складнопідрядні речення з кількома підрядними


Складнопідрядні речення з кількома підрядними
                               
При одному головному реченні може бути не одне, а й два і більше підрядних. Таким чином, складнопідрядні речення бувають
:
  • *   з однорідною супідрядністю
  • *   з неоднорідною супідрядністю
  • *   з послідовною підрядністю
  •          з мішаною підрядністю

*   У складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю два або більше підрядних одного виду однаково залежать від того самого головного і від того самого його члена. Наприклад:  1. Я страждав,  як  страждав  мій народ, як  страждала моя Україна (С. Литвин). 2. Благав ти господа, щоб правда не пропала, щоб не втомились ми до неї йти, щоб слово милозвучне не вмирало, щоб тільки не заціпило роти (І. Козак).

Однорідні супідрядні речення можуть з’єднуватися між собою сполучниками сурядності.
Між двома однорідними супідрядними реченнями, з’єднаними одиничними сполучниками і, та (=і), або, чи, кома не ставиться:
  Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М.Стельмах). 

*   У складнопідрядних реченнях з неоднорідною супідрядністю два або більше підрядних неоднаково залежать від того самого головного або стосуються різних його членів. Наприклад:  1. Поклянімось, недругам на зло, над рікою, що пливе у вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям глянути у вічі (М.Луків).  2. Їй і радісно, що повернувся батько додому з далекої поїздки, й водночас сумно від пісні, яка начебто сама співається (Є. Гуцало).

*   У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю перше підрядне залежить від головного, друге підрядне — від першого, третє — від другого і т. д. Наприклад:  1. Кажуть, що така в народу влада, на яку він сам і заслужив... (Н. Струтинська).  2. Матері розказувать не треба, як душа світліє перед днем в хаті, що прив’язана до неба світанковим маминим  вогнем (С. Чернілевський).

*   У складнопідрядних реченнях мішаного типу поряд існує однорідна і неоднорідна супідрядність, супідрядність і послідовна підрядність.  Наприклад:  1. Треба було ще глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпно багата й гарна, яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються (П. Панч). 2. Як добре, що є місце на землі, де хліб і сіль для мене на столі, де завжди ждуть, де завжди зрозуміють і теплим словом душу обігріють (Л.Любчик). 




Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні


    Між незалежними реченнями, об’єднаними в одне складне безсполучникове речення, ставиться кома, якщо такі речення тісно пов’язані між собою за змістом, наприклад: 1. Ліси у ряст убралися барвисто, дощами квітень рясно відшумів (М. Луків). 2. Журавлі бринять дзвінкоголосі, їх кличе даль прозоро-вітрова (А. Малишко).

            Якщо частини безсполучникового складного речення віддалені за змістом або значно поширені і мають уже  розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою, наприклад: 1. Кожна грудка цієї землі просякнута  людською  кривавицею; небо над нею прозвучене молитвами й тужною мужицькою піснею (М. Потупейко). 2. Тут, на прикордонні, розказують про воєнне минуле кожне велике й мале село, хутірець, містечко; не мовчать ліси й річки, урочища, джерела, колодязі-журавлі... (Є. Гуцало).

Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення:
а) розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, наприклад: 1. Знай: [що?] не було в моїм єстві брехні, ні підлості, ні зради, ані скверни (С. Травнева). 2. Пригадаю: [що?] у вікнах дощ розкосий (В. Рабенчук). 3. І, можливо, тільки в цю мить хлопці зрозуміли: [що?] шторм – це небезпечно (В. Кобець).
            б) указує на причину того, про що йдеться в першому реченні, наприклад: 1. Ні, село я не забуду: [чому?] там моє коріння, люди! (М. Антонюк). 2. Несподівано коні зупинились: [чому?] поперек дороги – від тину до тину лежала  зелена гілляста крона старого клена (М. Потупейко). 3. Вже накосила на долівку сіна і заклечала м’ятою поріг: [чому?] у гості мати виглядає сина з його далеких клопітних доріг (Т. Яковенко).

Тире ставиться в безсполучниковому складному реченні, якщо:
а) перша частина вказує на час або умову того, про що йдеться в другій частині, наприклад: 1. [Коли] Стало серцю важко – випустила пташку. [Коли]  Стало серцю тісно – заспівала пісню (Г. Чубач). 2. [Якщо] Накотяться біди – то мушу здолати. [Якщо] Підкотиться туга – то мушу мовчать (Г. Чубач).
            б) друга частина містить в собі наслідок або висновок з того, про що говориться в першій, наприклад: 1. Моя хата не має стелі – [і який наслідок?] залітають вітри й дощі (Г. Чубач). 2. Всю ніч не вщухали пісні солов’їні – [і що це означає?] це голос мені подала Україна (В. Сторожук). 3. Вже журавлі тривожать небеса – [і який наслідок?] відлітний клин повільно відпливає (Г. Чубач).
            в) зміст двох речень зіставляється або протиставляється, наприклад: 1.То не рожа біля тину похилилась на ворину - [а] то з чужої сторононьки виглядала мати доньки (В. Сторожук). 2. Квітують не тільки сади - [а] цвітуть навіть сиві могили (М. Луків).

Примітка 1. Тире, а не двокрапку (як того вимагають правила) ставлять між двома частинами складного безсполучникового речення й тоді, коли хочуть інтонаційно виділити другу частину: Поглянув я на ягнята — не мої ягнята! (Т.Шевченко).  Одчиняйте двері — наречена йде (П.Тичина).



Примітка 2. Іноді вживання розділового знака залежить від того, який зміст хоче вкласти автор у своє висловлювання. Наприклад, вислів Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони (В.Стус), де обидва судження виступають як рівноправні, можна записати й так: Довіку не буде із мене раба: душа поневажить полони. У такому разі друга частина виражатиме причину того, що стверджується в першій. Можна поставити й тире: Довіку не буде із мене раба — душа поневажить полони. Тоді друга частина вказуватиме на наслідок того, про що йдеться в першій.

Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними

Розділові знаки  в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними

*              Кома не ставиться між головною та підрядною частинами, якщо перед підрядним реченням стоять частки не, і:    Мене цікавить не як це трапилося, а які можливі наслідки цієї події. Пор.: Мене цікавить не те, як це трапилося...  Треба бути спокійним і коли обставини цьому не сприяють. Пор.: Треба бути спокійним і тоді, коли обставини...

*              Кому не ставимо перед як у висловах як слід, як треба, як годиться, а також перед куди у вислові куди заманеться й под., які перетворилися на прислівникові сполуки, втративши ознаки підрядного речення: Працювали як слід. Доводься як годиться.

*              Комою не відокремлюємо одиничні відносні займенники та прислівники, що є частиною непрямого питання: Любила хлопця й не казала якого. Ми повернемось, але не знаємо коли.

*              Кому ставимо перед як у зворотах не хто інший, як...; не що інше, як...: Те, що ії зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський).

*              Не ставиться кома між двома головними або двома підрядни­ми частинами речення, якщо перші мають спільну підрядну, а другі — спільну головну частину й з'єднані одиничними спо­лучниками і (й), та, або, чи: Коли він торкався до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко). Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах).

*              Якщо підрядна частина стоїть у постпозиції й приєднується до головної складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, тому що, після того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що, так що, завдяки тому що, з тих пір як, подібно до того як, перед тим як, то кома ставиться один раз або перед усім складеним сполучником, або в його середині: Фут­больний матч відбудеться, незважаючи на те що періщить ряс­ний дощ. Або: Футбольний матч відбудеться незважаючи на те, що періщить рясний дощ.

*         Якщо підрядна частина стоїть у постпозиції й приєднується скла­деними сполучниками в той час як, перш ніж, лиш коли, тоді як, тимчасом як, навіть якщо, навіть коли, то комою вони не розділяються, кома ставиться перед усім складеним сполучником: Краще будь трудоголіком, ніж ледарем, навіть якщо не прагнеш вельми успішної кар 'єри.

*         Якщо підрядна частина із складеним сполучником стоїть перед головною, то сполучник, як правило, комою не розділяється: Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце (Є. Дудар).

*         При збігу сполучників не ставимо кому перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так: І якщо пісня вийде в люди,то пломінь серця не згашу (А. Малишко). Пор.: Скористаюся з Вашої поради і, якщо зможу, надішлю статтю.

*         Якщо перший з таких сполучників протиставний (а, але, однак та ин.), то кому після нього взагалі не ставимо: Він прокинувся увечері, ...довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський).

*         Замість коми між головною та підрядною частиною може сто­яти тире, коли підрядна частина вживається перед головною з ме­тою сильнішого інтонаційно-смислового виділення: Де грози па­дають — там райдуги встають (П. Тичини). Хто спить на зем­лі — не боїться упасти (І. Драч).

*         Між однотипними підрядними частинами, не з'єднаними одинич­ними сурядними сполучниками, може ставитися крапка з комою, якщо ці частини далекі за змістом, дуже поширені, мають у сво­єму складі інші розділові знаки: Міряли ви її [України] безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі мо­гили нагадують вам про давнє життя людське.; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакит­не, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро?.. (ПанасМирний).

  Увага! Ніколи не ставиться крапка з комою між  головною та під­  
  рядною частинами складнопідрядного речення.
  Увага! Не варто забувати, що коли підрядна частина стоїть у    
  сере­дині головної, то виділяється комами з обох боків:                   
  Батальйони, що не­ помітними вийшли противникові у тил,              
  зараз   лежать вище перевалу в скелях над шосе (О.  Гончар).

Основні види складнопідрядних речень


Основні види складнопідрядних речень

Назва
Питання, на яке  відповідає  підрядна частина
Засоби зв'язку головної та підрядної частин
Приклади
Означальне
 (займенниково-означальне) 
який? чий?
котрий?
/відносяться до іменника або займенника в головній частині/
Сполучники і сполучні слова: що, хто, щоб, мов, наче, неначе, ніби, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як
1.Благословен той край, де в шумі сіножатей моє дитинство бігло в дивний світ (С.Травнева). 2. Я подарую квіти вам, які ще дихають світанком (Д.Пічкур). 3. Обізвуся я тепло до сивих вітрів, що гніздечко звили на високій тополі (Д.Пічкур). 4. Хто народився в сім’ї хлібороба, той добре знає життя українських селян (В.Миршук).
  З'ясувальне
відповідає на питання непрямих відмінків /відносяться до дієслова в головній частині/
Сполучники і сполучні слова: що, як, щоб, ніби, мов, наче, чи, хто, який, де, куди коли, як 
1.Мені тихенько трави нашептали, що в лісу, як в людини, є душа (В.Сторожук). 2. Відчув, немов ледь-ледь земля затрусилась (Є.Гуцало). 3. Осінь завжди нагадує, як хутко летить час (В.Кобець).
    Обставинне: 
— місця
   
де? куди? звідки?
Сполучні  слова: де, куди, звідки    
1. Де дороги круті звелися, в’ється змійкою битий шлях (В.Лазаренко). 2. Іди вперед, мій хлопчику, туди, куди не дотяглись ще лапи ночі (М.Каменюк).
— часу
коли? доки? відколи? як довго?
Сполучники і сполучні слова: коли, як, поки, допоки, доки, після того як, перш ніж, відколи, як тільки, лиш
1. Життя стає не вартим і гроша, коли втрачаєш рідні береги (Д.Пічкур). 2. І добре виходити вранці орати, як сонце натягує струни на хвилі озер (М.Стельмах). 3. Лиш одягла зоря рожеве плаття, ми стрімголов помчали за село (П.Зарицький). 4. Клює синичка із калини жар, доки вона небес не підпалила (М.Каменюк).
— способу дії
як? яким способом?
/відносяться до дієслова або його форм, інколи – прислівників  в головній частині/
Сполучники: щоб, що, як, мов, наче, неначе, ніби, нібито, немовби; сполучне слово як
1. Я хочу так прожити це життя, щоб люди пам’ятали довгий час (Ю.Москалюк). 2. Учитель на пенсії дивився на школярів так, наче не вірив у їхні привітання (Є.Гуцало).
— міри й ступеня дії
наскільки? якою мірою? /відносяться до прикметників або прислівників в головній частині, інколи - дієслів/
Сполучники: що, щоб, як, мов, немов, наче, начебто;
сполучні слова: скільки, наскільки
1.  Сонце так усміхнулось широко, що сніговик вмить розтопився і зник (П.Керанчук). 2. Скиби землі були такі чорні, що аж різало очі (Є.Гуцало). 3. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів (Ю.Яновський).
— порівняльне
подібно до чого?
Сполучники: як, ніби, наче, неначе, мов, нібито, що
1.Сяє дощик на зеленім листі, наче сльози капають на лист (Є.Гуцало). 2. Біліли берези, мов ходили вечірніми сутінками дівчата в білих сорочках (А.Звірик).
— причини 
чому? з якої причини?
Сполучники: бо,  тому що, через те що, завдяки тому що, у зв'язку з тим що, оскільки
1. Ступаймо обережніш по землі, бо хочуть жити і жита, і трави (В.Козак). 2. Земля прекрасна, тому що на ній живуть дзвінкоголосі малюки (Ю. Бедзик). 
— мети
для чого? з якою метою?
Сполучники: щоб, аби, для того щоб
1. Приїжджайте частіше додому, щоб не мучила совість потому (М.Луків). 2. Я на перший сніжок обережно ступлю, аби витвір землі не порушить (Д.Пічкур).
— умови
за якої умови?
Сполучники: якби, якщо (б), коли (б), аби, як, раз
1. Якщо комусь дано слово, то обов’язково дається і його відчуття (Г.Овсієнко). 2. Не буває щастя, як нема страждання (Г.Чубач). 3. Коли б у людства не було фантазії, було б стократ на світі важче жить (Г. Коваль). 
— наслідкове
виражає наслідок дії
Сполучник так що
На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу (Н.Рибак).
— допустове
незважаючи на що?
Сполучники: хоч, дарма що, хай, незважаючи на те.
Сполучні слова: що не, як не, скільки не, де б не, куди не.
1.Тумани десь поділися, хоч і вітру не було (В.Кобець). 2. Даю тобі цей меч, дарма що ти не сильна (Леся Українка). 3. Де б я не був, а все ж думками лечу в Донеччину свою (В. Сосюра).


Примітка. Визначаючи вид підрядного речення, необхідно орієнтуватися насамперед на питання, на яке воно відповідає. За сполучниками не можна точно визначити вид підрядного речення, бо за допомогою однакових сполучників можуть з'єднуватися частини різних за змістовими відношеннями складнопідрядних речень.

Розділові знаки в складносурядному реченні


Розділові знаки в складносурядному реченні






























1)           єднальними сполучниками і (й), та (= і), і...і, ні...ні (ані...ані), наприклад: 1. Кудлатий пес лежить  у  затінку сосни, і тишу вікову знічев’я будять птиці (М. Луків). 2. Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (М. Рильський.
2) Протиставними сполучниками а, та (=а), але, однак, проте, зате, наприклад:


















































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































1. За гріхи нас осуджують люди, але милує праведний Бог (Г. Чубач). 2. І ми усі лиш часточка природи, проте від неї брати кожен звик (П. Керанчук).
3) розділовими сполучниками або, чи, або...або, чи...чи, то...то,   чи то...чи то, не то...не то, наприклад: 1. Чи буря почала ущухати, чи так лиш здавалось? (М. Потупейко). 2. То мете подільська сніговійниця, то волошки неба ваблять зір (А. Бортняк). 3. Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).


Кома перед і (й), та (=і), чи, або між частинами складносурядного речення не ставиться:
а) якщо обидві частини мають спільний другорядний член речення або спільне вставне слово (спільними можуть бути частки): А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер (М. Стельмах). Лиш щемить у серці болісне чекання і несуть тривогу спалахи заграв (С. Травнева).   Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А.Головко).

Примітка. Якщо сполучники і (й), та (=і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (О. Гончар).

б) якщо обидві частини мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський).

в) між двома односкладними називними чи безособовими реченнями: Меди та пахощі живиці (М. Рильський). Потемніло і стало моросити дрібно та тихо (О. Гончар). 

г)Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями: Хто ви і чого вам треба? (Ю. Яновський). Хай пригорнеться серце до серця і поллється тепло із зіниць (Є. Таранюк).

Якщо частини складносурядного речення, зв’язані сполучниками а, але, проте, однак (рідше – і, та), значні за обсягом або в середині їх є коми, то між ними ставиться крапка з комою, наприклад: Отакого вечора, навесні, по-новому починаєш розуміти, яке тобі все дороге – й тихе, задумане село, що озивається бадьорими молодими голосами, в яких теж звучить весняна свіжість; і дух зволоженого ранковим дощиком чорнозему; і гіркуватий запах черемхових заростей, од яких віє холодком, які чомусь викликають у тобі спогади про дитинство; і теплі, приязні вогники зірок у темній голубизні неба...(Є. Гуцало).


Якщо друга частина складносурядного речення виражає висновок, несподіваний наслідок дії першої чи різке протиставлення, то між частинами складносурядного речення перед сполучниками  і, та (= і) ставиться тире, наприклад: 1. Сідає зграя горобців – і сонях миттю порожніє (Л. Талалай).


2. Дикі гуси летять – і прощальний летить їхній крик (Є. Гуцало).  3. Іще одна коротка мить – і не знайти мене у полі (Л. Талалай).