Розділові знаки при відокремлених прикладках

Відеоурок Відокремлені прикладки. Розділові знаки можна переглянути ТУТ.

Відокремлення прикладок

            Відокремлюються:

1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника, наприклад: 1.  Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).  2. Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово (А. Малишко).

            Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника,   відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад: 1. Нічка в чорному  –  вдова  –  сипле зорі з рукава (В.Сторожук). 2. Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).

Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.

2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад: 1. Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало). 2. У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).

3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад: 1. Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки... (Є. Гуцало). 2. Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).

4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад: 1. Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко). 2. Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний (Л. Дмитерко).

5. Власна назва в ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова  а саме, тобто, а звуть його), наприклад: 1. І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець). 2. В нього дуже смішне прізвище – Замриборщ (М. Стельмах).

6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад: 1. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар). 2. Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 3. А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко). 4. Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).

            Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо  не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад: 1. За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець). 2. На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).