Юрій Яновський. "Майстер корабля". Напрямок. Тема. Ідея

Юрій Яновський

Роман "Майстер корабля" /1927/

            «Майстер корабля» – український модерністський роман нового типу, про що постійно наголошував Ю.Яновський. Його основа неоромантична: на першому плані — окриленість, фантазія і віра в людські можливості, які наче зовсім заступають приземлену буденність. Ю.Яновський поетизує море, цю вічну стихію з мінливим настроєм, що надає творові ліризму і схвильованості. У романі багато екзотики (химерні імена персонажів), незвичайних пригод і людей. Його широкий часовий діапазон (з 20-х до 70-х років нашого століття) відповідає не менш значним просторовим координатам: уява письменника переносить героїв на Балкани, в Румунію, Італію, на Яву. 

         Проте романтика в романі переплітається з реальністю. Письменник осмислив власний життєвий досвід, пов’язаний із роботою на Одеській кіностудії. Змальоване гомінке місто безліччю прикмет нагадує Одесу 20-х років, яку тоді називали “Голлівудом на березі Чорного моря”, — метушливою кінофабрикою, бульварами й пам’ятниками, неповторними людськими типажами, згадкою про реальну подію — приїзд до Одеси наркома закордонних справ Г. Чичеріна та його зустріч із турецьким міністром у 1926 році.

Час дії.

З 20-х до 70-х років нашого століття.

Місце дії.

Одеса, Балкани, Румунія, Італія, острови Ява та Пао, озеро Комо.

Тема.

Народження сучасної й повноцінної якісно нової української культури вільного народу.

Недарма головний герой То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) з піднесенням згадує про свою «наречену», якій присвятив усе життя: «Культура нації звуть її». Автор розповів про формування нової української інтелігенції й порушив у зв’язку із цим проблему моральнофілософського характеру — проблему людини, яка будуватиме майбутнє України, вільне від усіх темних прикмет попередніх часів.

Помітне місце посідають теми:

    становлення українського кіно,

    мистецтва,

    сенсу життя,

    творчого покликання,

    щастя,

    кохання,

    дружби,

    молодості і старості,

    моря й морських пригод,

    ставлення до жінки в суспільстві майбутнього.

Ідея.

Оспівування творчого начала в людині, завдяки якому вона здобуває безсмертя у віках.

Усе життя треба присвятити творчим натхненням, і тоді воно перетвориться на казковий край мирної праці й гармонійно розвинених особистостей.

Юрій Яновський. "Майстер корабля". Особливості жанру.

Юрій Яновський

Роман "Майстер корабля" /1927/

Особливості жанру та художньої організації.

Роман новаторський, тож визначити його жанр досить складно, адже в ньому є й філософські роздуми, неоромантична любовна лінія, спроба зазирнути в майбутнє, передбачити його,  наявні риси пригодницького твору. Отже, це твір зі складною організацією, що поєднав ознаки кількох романних різновидів. Твір є «своєрідною мозаїкою, де поєднано розмаїття жанрів (мемуари,  белетристика, притча, епістолярій, саморефлексії персонажів), які утворюють художню формозмістову цілісність» [Ткаченко].

Виклад стилізований під мемуари — спогади вже немолодого героя про давні часи. Письменник, ще молода людина, пробує уявити, яким має стати його герой на восьмому десятку років. Він немовби мандрує в часі, гортаючи сторінки людського життя, переноситься від молодості до старості й навпаки, тим самим додаючи всьому твору філософської глибини.

Вигадана мемуарність твору гармонує з довірливими інтонаціями, щирістю і відвертістю оповідача, зумовленими автобіографічністю багатьох ситуацій і переживань.

Ю. Яновський сміливо порушує часову послідовність подій не лише в межах оповіді головного героя, а й у передісторіях персонажів. Цей типовий для романтика прийом — перемежування часових площин — виконує подвійну функцію:  з одного боку, молодість героя надає авторові можливість подати події його творчої та особистої біографії в обрамленні піднесено-захопленого пафосу, застосувавши всі можливі відтінки емоцій, не стримувати політ фантазії;  з іншого те, що описані події пропущено крізь досвід літньої людини, поціновано її мудрістю, робить основну ідею роману вагомішою, глибше усвідомленою, що для виконання поставленого митцем завдання є органічним і необхідним.

          Переплетення творчих і суто особистих клопотів людей, зайнятих кіносправою, відкривають картину перших кроків української кінематографії, подають майстерно виписані портрети наших митців.

Окрім усього, «Майстром корабля» письменник демонстрував нову форму: оповідь ведеться переважно у формі ліричної сповіді То-Ма-Кі. Йдеться про минуле, але з висоти майбутнього — із 70-х pp. XX ст. Ця оповідь переривається вставними «історіями» з життя інших героїв, вставними новелами, передісторіями персонажів.

Через образ оповідача — сімдесятилітнього То-Ма-Кі — автор розмірковує над важливими естетичними й морально-етичними проблемами. Це ліризує твір, надає йому довірливої та щирої тональності. Оповідач звертається і до читача, і до природи. Він знає про перебіг подій і в минулому, і в майбутньому. Ці творчі знахідки органічно випливали з романтичного пафосу творчості письменника.

У романі події зображено не в логічній послідовності, а в їхній розкутості, асоціативності. Яновський зміщує не лише різні часові, але й просторові площини: композиція досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне залучає до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності. Авторська (а також читацька) уява мандрує слідом за дією, що відбувається (реально або в споминах) то в Місті (тобто Одесі), то в Італії, на острові Ява, в Румунії. Ця дія більш авантюрно-пригодницька, інтригуюча, аніж логічно-описова, герої постійно перебувають у якихось випробувальних, критичних ситуаціях, що спонукають до вибору. Зовнішній сюжет час від часу переходить у сюжет внутрішній (що стосується емоційних переживань героїв) і навпаки.

Автор активно використовує позасюжетні елементи, розлогі розповіді персонажів про події, що відбуваються на далеких островах, в Італії, Румунії тощо. Усі епізоди яскраві, неоромантичні — вони зазвичай ілюструють примхи долі та людську волю до життя.

Твір сповнений роздумів талановитого художника слова про сенс земного буття, загадковість і велич душі людської, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього. Роман буквально рясніє місткими висловами-сентенціями, афористичність яких дає змогу автору висловити, ствердити, перевірити власні естетичні принципи, творити власний художній кодекс. Наведемо деякі з них: “...Людина — натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає”. Або: “Радісна праця — ознака творчості”.

Юрій Яновський. "Майстер корабля". Назва. Епіграфи

Юрій Яновський

Роман "Майстер корабля" /1927/

Назва.

Наслідуючи аргонавтів, Сев, Богдан і То-Ма-Кі вирізьблюють так званого “майстра корабля”, символічну дерев'яну фігуру, що стоїть над бугшпритом і веде корабель, оберігає його від рифів, заспокоюючи хвилі. На відміну від традиційних символів “сильного вовка”, “дужого ведмедя”, “хитрого лиса”, матрос Богдан обрав майстром корабля жінку — юну Баджін, з якою колись перетнулася його життєва доля, бо саме жінка є берегинею роду, втіленням вічного материнського начала. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля – це "веселий народ", який творить свою Республіку.

Корабель у романі – символ держави, символ духовного оновлення нації. Автор створює образ корабля (не бутафорного, а справжнього, за стародавніми кресленнями), який символічно втілює своєрідну програму духовного відродження українців, їхній власний шлях розвитку, з опорою на справжні цінності, вивірені часом. Ця підтекстова програма постійно доповнюється роздумами То-Ма-Кі, інших дійових осіб, причетних до спорудження вітрильника. Власне, роман став своєрідною сходинкою в усвідомленні українською людиною себе як частини певної нації, своєї духовної, морально-етичної наповненості в конкретному часі та в перспективі.

Епіграфи

На думку Н. Бернадської, символічного звучання роману “Майстер корабля” надає насамперед назва й епіграфи, запозичені з різних джерел (слова М. Гоголя, Г. Гете, К. Дібдіна і Горація в оригіналі). Їх рекордна кількість – аж чотири, що є своєрідною грою з читачем. Так, епіграфом з “Мертвих душ” М. Гоголя (“Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м’яких юнацьких літ до суворої, жорстко дійної мужності, – забирайте з собою всі людські порухи, не лишайте їх на дорозі: не знайдете потім!”) Ю. Яновський об’єктивує міфологему мандрів, що згодом прозвучить у пісні про аргонавтів, яку наспівує То-Ма-Кі, а також у метафізичному виході у море корабля як символу духовного оновлення української нації.

У розумінні Ю. Яновського Україна потребує пророка і спасителя. Власне, цей епіграф ніби наголошує на магістральному сюжетному русі роману.

Іншу – іронічно-жартівливу – тональність має уривок з Гете: “Ні! Все добре на землі: / Чорна дівка, білий хліб! / Завтра в інший край мандрівка: / Чорний хліб і біла дівка”, де вказується на коло подій, пов’язаних з екзотичними пригодами Богдана.

Далі автором наведено рядки з англійського поета Чарльза Дібдіна (1745-1814), який в історії музики відомий як один з кращих авторів морських пісень, ніколи так і не був у довгих морських подорожах, але захоплювався мужністю і відвагою моряків, які вміють віддавати власне життя за інтереси Батьківщини, і яких, як він сподівався, на березі чекають прекрасні дами:

Але завше я пив лиш за те, що любив,

Лиш за «Вітер, що дме, корабель, що пливе,

За дівча, яке любить матроса!».

Відомо, що Ю. Яновський теж щиро захоплювався життям моряків і обожнював море, мріяв скласти найкращу пісню про нього. Тож йому були близькими погляди Дібдіна. Крім того, рядки «За дівча, яке любить матроса!» перегукуються з твором: у романі Тайах залишається з матросом Богданом.

І, нарешті, вислів з оди “Римській державі” Горація (“О корабле, тебе вже манить хвиля моря?”) “поетизує морські мандри, ширше – романтичний мотив пошуку людиною своєї сутності, мети життя”.  В оді  Горацій славив Римську державу, порівнюючи її з кораблем. Яновський же в романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку, про Україну…  (вітрильник і є символом Української держави). "Майстром корабля" він мовби запитував: куди пливти українському кораблеві?

Бачимо, що зміст епіграфів перегукується із заголовком поступово (перший – найменше, а останній – найбільше). Щодо структури цих текстів, то всі вони певною мірою становлять мікротексти, лише вислів Горація має форму сентенції. Цікавою є і семантика цитат: якщо слова М. Гоголя пройняті філософічністю, то рядки Й. В. Гете і С. Дібдіна здаються легковажними. Таке поєднання епіграфів, об‘єднаних спільною ідеєю, але відмінних сприйняттям, тільки свідчить про письменницьку майстерність автора, ерудицію й оригінальний підхід.

Юрій Яновський. "Майстер корабля". Історія створення

Юрій Яновський

Вершник

Майстер корабля

«Майстер Залізної Троянди» /М. Бажан/

«Поет людської чистоти» /О. Гончар/
«Яновський у прозі був поетом» /Ю. Смолич/
«Лицар культури нації» /Г. Костюк/

«Український Гомер» /Луї Арагон/

Роман "Майстер корабля" /1927/

Історія створення.

Роман «Майстер корабля» абсолютно новаторський за змiстом i формою твiр в украïнськiй лiтературi. Це перший роман Ю. Яновського, до того ж автобіографічний. Твір написаний на одному подиху: письменник розпочав роботу 27 листопада 1927 року в Одесі, а за кілька місяців закінчив у Харкові, куди невдовзі переїхав. У 1928 році твір було опубліковано в харківському видавництві “Книгоспілка”.

За словами Ю. Яновського, твір “народився, як і слід було чекати, далеко од моря. Його було написано тоді, коли автор, бувши звичаєм одважний і холодного серця, одразу якось уздрів, що молодість його не вічна”.

Автобіографічність.

Ю.Яновський в автобіографії зазначав, що біографія у нього надто коротка і вражаючих фактів у ній нібито немає. Проте період роботи на Одеській кінофабриці був насичений подіями, які знайшли своє втілення в романі «Майстер корабля», вважала дружина письменника Тамара Яновська: «Глибокий слід у творчості Яновського залишила його праця у кінематографії, де він якийсь час працював редактором. Цей період його життя знайшов відображення в романі «Майстер корабля» та в книжці «Голлівуд на березі Чорного моря», виданій 1930 року» [Лист у вічність]. Письменник у романі осмислив власний життєвий досвід, пов’язаний із роботою на Одеській кінофабриці.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними

                               
При одному головному реченні може бути не одне, а й два і більше підрядних. Таким чином, складнопідрядні речення бувають:

•    з однорідною супідрядністю
•    з неоднорідною супідрядністю
•    з послідовною підрядністю
•          з мішаною підрядністю

   У складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю два або більше підрядних одного виду однаково залежать від того самого головного і від того самого його члена. Наприклад:  1. Я страждав,  як  страждав  мій народ, як  страждала моя Україна (С. Литвин). 2. Благав ти господа, щоб правда не пропала, щоб не втомились ми до неї йти, щоб слово милозвучне не вмирало, щоб тільки не заціпило роти (І. Козак).

Однорідні супідрядні речення можуть з’єднуватися між собою сполучниками сурядності.
Між двома однорідними супідрядними реченнями, з’єднаними одиничними сполучниками і, та (=і), або, чи, кома не ставиться:   Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М.Стельмах). 

   У складнопідрядних реченнях з неоднорідною супідрядністю два або більше підрядних неоднаково залежать від того самого головного або стосуються різних його членів. Наприклад:  1. Поклянімось, недругам на зло, над рікою, що пливе у вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям глянути у вічі (М.Луків).  2. Їй і радісно, що повернувся батько додому з далекої поїздки, й водночас сумно від пісні, яка начебто сама співається (Є. Гуцало).

   У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю перше підрядне залежить від головного, друге підрядне — від першого, третє — від другого і т. д. Наприклад:  1. Кажуть, що така в народу влада, на яку він сам і заслужив... (Н. Струтинська).  2. Матері розказувать не треба, як душа світліє перед днем в хаті, що прив’язана до неба світанковим маминим  вогнем (С. Чернілевський).

   У складнопідрядних реченнях мішаного типу поряд існує однорідна і неоднорідна супідрядність, супідрядність і послідовна підрядність.  Наприклад:  1. Треба було ще глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпно багата й гарна, яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються (П. Панч). 2. Як добре, що є місце на землі, де хліб і сіль для мене на столі, де завжди ждуть, де завжди зрозуміють і теплим словом душу обігріють (Л.Любчик). 

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

    Між незалежними реченнями, об’єднаними в одне складне безсполучникове речення, ставиться кома, якщо такі речення тісно пов’язані між собою за змістом, наприклад: 1. Ліси у ряст убралися барвисто, дощами квітень рясно відшумів (М. Луків). 2. Журавлі бринять дзвінкоголосі, їх кличе даль прозоро-вітрова (А. Малишко).

            Якщо частини безсполучникового складного речення віддалені за змістом або значно поширені і мають уже  розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою, наприклад: 1. Кожна грудка цієї землі просякнута  людською  кривавицею; небо над нею прозвучене молитвами й тужною мужицькою піснею (М. Потупейко). 2. Тут, на прикордонні, розказують про воєнне минуле кожне велике й мале село, хутірець, містечко; не мовчать ліси й річки, урочища, джерела, колодязі-журавлі... (Є. Гуцало).

Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення:

а) розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, наприклад: 1. Знай: [що?] не було в моїм єстві брехні, ні підлості, ні зради, ані скверни (С. Травнева). 2. Пригадаю: [що?] у вікнах дощ розкосий (В. Рабенчук). 3. І, можливо, тільки в цю мить хлопці зрозуміли: [що?] шторм – це небезпечно (В. Кобець).

            б) указує на причину того, про що йдеться в першому реченні, наприклад: 1. Ні, село я не забуду: [чому?] там моє коріння, люди! (М. Антонюк). 2. Несподівано коні зупинились: [чому?] поперек дороги – від тину до тину – лежала  зелена гілляста крона старого клена (М. Потупейко). 3. Вже накосила на долівку сіна і заклечала м’ятою поріг: [чому?] у гості мати виглядає сина з його далеких клопітних доріг (Т. Яковенко).

Тире ставиться в безсполучниковому складному реченні, якщо:

а) перша частина вказує на час або умову того, про що йдеться в другій частині, наприклад: 1. [Коли] Стало серцю важко – випустила пташку. [Коли]  Стало серцю тісно – заспівала пісню (Г. Чубач). 2. [Якщо] Накотяться біди – то мушу здолати. [Якщо] Підкотиться туга – то мушу мовчать (Г. Чубач).

            б) друга частина містить в собі наслідок або висновок з того, про що говориться в першій, наприклад: 1. Моя хата не має стелі – [і який наслідок?] залітають вітри й дощі (Г. Чубач). 2. Всю ніч не вщухали пісні солов’їні – [і що це означає?] це голос мені подала Україна (В. Сторожук). 3. Вже журавлі тривожать небеса – [і який наслідок?] відлітний клин повільно відпливає (Г. Чубач).

            в) зміст двох речень зіставляється або протиставляється, наприклад: 1.То не рожа біля тину похилилась на ворину - [а] то з чужої сторононьки виглядала мати доньки (В. Сторожук). 2. Квітують не тільки сади - [а] цвітуть навіть сиві могили (М. Луків).

Примітка 1. Тире, а не двокрапку (як того вимагають правила) ставлять між двома частинами складного безсполучникового речення й тоді, коли хочуть інтонаційно виділити другу частину: Поглянув я на ягнята — не мої ягнята! (Т.Шевченко).  Одчиняйте двері — наречена йде (П.Тичина).

Примітка 2. Іноді вживання розділового знака залежить від того, який зміст хоче вкласти автор у своє висловлювання. Наприклад, вислів Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони (В.Стус), де обидва судження виступають як рівноправні, можна записати й так: Довіку не буде із мене раба: душа поневажить полони. У такому разі друга частина виражатиме причину того, що стверджується в першій. Можна поставити й тире: Довіку не буде із мене раба — душа поневажить полони. Тоді друга частина вказуватиме на наслідок того, про що йдеться в першій.

Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними

              Кома не ставиться між головною та підрядною частинами, якщо перед підрядним реченням стоять частки не, і:    Мене цікавить не як це трапилося, а які можливі наслідки цієї події. Пор.: Мене цікавить не те, як це трапилося...  Треба бути спокійним і коли обставини цьому не сприяють. Пор.: Треба бути спокійним і тоді, коли обставини...

              Кому не ставимо перед як у висловах як слід, як треба, як годиться, а також перед куди у вислові куди заманеться й под., які перетворилися на прислівникові сполуки, втративши ознаки підрядного речення: Працювали як слід. Доводься як годиться.

              Комою не відокремлюємо одиничні відносні займенники та прислівники, що є частиною непрямого питання: Любила хлопця й не казала якого. Ми повернемось, але не знаємо коли.

              Кому ставимо перед як у зворотах не хто інший, як...; не що інше, як...: Те, що ії зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський).

              Не ставиться кома між двома головними або двома підрядни­ми частинами речення, якщо перші мають спільну підрядну, а другі — спільну головну частину й з'єднані одиничними спо­лучниками і (й), та, або, чи: Коли він торкався до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко). Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах).

              Якщо підрядна частина стоїть у постпозиції й приєднується до головної складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, тому що, після того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що, так що, завдяки тому що, з тих пір як, подібно до того як, перед тим як, то кома ставиться один раз або перед усім складеним сполучником, або в його середині: Фут­больний матч відбудеться, незважаючи на те що періщить ряс­ний дощ. Або: Футбольний матч відбудеться незважаючи на те, що періщить рясний дощ.

         Якщо підрядна частина стоїть у постпозиції й приєднується скла­деними сполучниками в той час як, перш ніж, лиш коли, тоді як, тимчасом як, навіть якщо, навіть коли, то комою вони не розділяються, кома ставиться перед усім складеним сполучником: Краще будь трудоголіком, ніж ледарем, навіть якщо не прагнеш вельми успішної кар 'єри.

         Якщо підрядна частина із складеним сполучником стоїть перед головною, то сполучник, як правило, комою не розділяється: Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце (Є. Дудар).

         При збігу сполучників не ставимо кому перед другим із них тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так: І якщо пісня вийде в люди,то пломінь серця не згашу (А. Малишко). Пор.: Скористаюся з Вашої поради і, якщо зможу, надішлю статтю.

         Якщо перший з таких сполучників протиставний (а, але, однак та ин.), то кому після нього взагалі не ставимо: Він прокинувся увечері, ...довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський).

         Замість коми між головною та підрядною частиною може сто­яти тире, коли підрядна частина вживається перед головною з ме­тою сильнішого інтонаційно-смислового виділення: Де грози па­дають — там райдуги встають (П. Тичини). Хто спить на зем­лі — не боїться упасти (І. Драч).

         Між однотипними підрядними частинами, не з'єднаними одинич­ними сурядними сполучниками, може ставитися крапка з комою, якщо ці частини далекі за змістом, дуже поширені, мають у сво­єму складі інші розділові знаки: Міряли ви її [України] безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі мо­гили нагадують вам про давнє життя людське.; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакит­не, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро?.. (ПанасМирний).

  Увага! Ніколи не ставиться крапка з комою між  головною та під­  

  рядною частинами складнопідрядного речення.

  Увага! Не варто забувати, що коли підрядна частина стоїть у    

  сере­дині головної, то виділяється комами з обох боків:                   

  Батальйони, що не­ помітними вийшли противникові у тил,              

  зараз   лежать вище перевалу в скелях над шосе (О.  Гончар).