Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

    Між незалежними реченнями, об’єднаними в одне складне безсполучникове речення, ставиться кома, якщо такі речення тісно пов’язані між собою за змістом, наприклад: 1. Ліси у ряст убралися барвисто, дощами квітень рясно відшумів (М. Луків). 2. Журавлі бринять дзвінкоголосі, їх кличе даль прозоро-вітрова (А. Малишко).

            Якщо частини безсполучникового складного речення віддалені за змістом або значно поширені і мають уже  розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою, наприклад: 1. Кожна грудка цієї землі просякнута  людською  кривавицею; небо над нею прозвучене молитвами й тужною мужицькою піснею (М. Потупейко). 2. Тут, на прикордонні, розказують про воєнне минуле кожне велике й мале село, хутірець, містечко; не мовчать ліси й річки, урочища, джерела, колодязі-журавлі... (Є. Гуцало).

Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення:

а) розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, наприклад: 1. Знай: [що?] не було в моїм єстві брехні, ні підлості, ні зради, ані скверни (С. Травнева). 2. Пригадаю: [що?] у вікнах дощ розкосий (В. Рабенчук). 3. І, можливо, тільки в цю мить хлопці зрозуміли: [що?] шторм – це небезпечно (В. Кобець).

            б) указує на причину того, про що йдеться в першому реченні, наприклад: 1. Ні, село я не забуду: [чому?] там моє коріння, люди! (М. Антонюк). 2. Несподівано коні зупинились: [чому?] поперек дороги – від тину до тину – лежала  зелена гілляста крона старого клена (М. Потупейко). 3. Вже накосила на долівку сіна і заклечала м’ятою поріг: [чому?] у гості мати виглядає сина з його далеких клопітних доріг (Т. Яковенко).

Тире ставиться в безсполучниковому складному реченні, якщо:

а) перша частина вказує на час або умову того, про що йдеться в другій частині, наприклад: 1. [Коли] Стало серцю важко – випустила пташку. [Коли]  Стало серцю тісно – заспівала пісню (Г. Чубач). 2. [Якщо] Накотяться біди – то мушу здолати. [Якщо] Підкотиться туга – то мушу мовчать (Г. Чубач).

            б) друга частина містить в собі наслідок або висновок з того, про що говориться в першій, наприклад: 1. Моя хата не має стелі – [і який наслідок?] залітають вітри й дощі (Г. Чубач). 2. Всю ніч не вщухали пісні солов’їні – [і що це означає?] це голос мені подала Україна (В. Сторожук). 3. Вже журавлі тривожать небеса – [і який наслідок?] відлітний клин повільно відпливає (Г. Чубач).

            в) зміст двох речень зіставляється або протиставляється, наприклад: 1.То не рожа біля тину похилилась на ворину - [а] то з чужої сторононьки виглядала мати доньки (В. Сторожук). 2. Квітують не тільки сади - [а] цвітуть навіть сиві могили (М. Луків).

Примітка 1. Тире, а не двокрапку (як того вимагають правила) ставлять між двома частинами складного безсполучникового речення й тоді, коли хочуть інтонаційно виділити другу частину: Поглянув я на ягнята — не мої ягнята! (Т.Шевченко).  Одчиняйте двері — наречена йде (П.Тичина).

Примітка 2. Іноді вживання розділового знака залежить від того, який зміст хоче вкласти автор у своє висловлювання. Наприклад, вислів Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони (В.Стус), де обидва судження виступають як рівноправні, можна записати й так: Довіку не буде із мене раба: душа поневажить полони. У такому разі друга частина виражатиме причину того, що стверджується в першій. Можна поставити й тире: Довіку не буде із мене раба — душа поневажить полони. Тоді друга частина вказуватиме на наслідок того, про що йдеться в першій.