Цитати

Цитата — це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. Цитата обов’язково береться в лапки. У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками: Слово для Лесі Українки — це “гострий, безжалісний меч..., що здійма вражі голови з плеч”.

Цитування буває двох видів: у вигляді прямої мови й у вигляді непрямої мови.

Якщо цитата наводиться у вигляді прямої мови, тоді розділові знаки при ній ставляться так само, як і при прямій мові: Шевченко був глибоко переконаний, що український народ порве кайдани колоніалізму, тому й заявляв: “Встане правда! встане воля!”

Якщо цитата наводиться як складова частина в авторському реченні, тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої мови, цитата береться в лапки й починається з малої букви: Поета не лякає, що, може, десь у “снігу на чужині” доведеться йому загинути, “в неволі плачучи”, умерти. Йому болить лише те, що “Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...”

Якщо цитата подається у формі вірша, то вона в лапки не береться:

1. І йому згадалася ота пісня бабусі, що тримала на зморшкуватому обличчі цілий вік:

                   Та налетіли гуси

                   З далекого краю,

                   Замутили воду

                   В тихому Дунаї   (М. Стельмах).

  2.                         – Та було в батька три дочки,

                   Та й усі разом поросли!.. –

заспівала Зінка Дейнега пісню, що часто чула від своєї матері (Є. Гуцало).