Слово українське живе, бо зродилося з Любові. Слово українське сильне, бо зросло на Вірі. Слово українське віще, бо несе під серцем Надію. Слово українське чесне, бо освячене Правдою. Слово українське заповітне, бо покликане здобути Волю. Ярема Гоян
Уживання апострофа
Апостроф ставиться
лише перед Я, Ю, Є, Ї. Він указує, що
ці букви позначають 2 звуки, а попередній приголосний вимовляється твердо.
Апостроф пишемо:
1.
Після М, Б, П, В, Ф, Р
перед Я, Ю, Є, Ї: пам'ять, солов'ї, надвечір’я.
2.
Після
К перед Я: Лук’ян, Лук’яненко.
3.
Після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, перед Я, Ю,
Є, Ї: об’єм, з’юрмитися, без'ядерний,
двох’ярусний, пів’ящика, дит’ясла, Мін’юст, пан’європейський, але з
власними назвами: пів-Європи, пів-Японії.
Примітка. Після префіксів з кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у
апостроф не пишеться: безіменний, зекономити, передосінній, зуміти, трьохетапний.
4.
В
іншомовних словах після префіксів та словотвірних частин, що
закінчуються на приголосний, а також
після Р, Г, Ґ, К, Х, Ж, Ш перед
Я, Ю, Є, Ї: ад’ютант,
ін’єкція, кон’юктивіт, транс'європейський, тер'єр, кеш’ю, Аліг’єрі, Х’юстон, Рейк’явік.
5.
В
іншомовних власних назвах після часток Д (від де)
та О: Жанна д’Арк,
О’Коннор.
Апостроф НЕ
пишемо:
1. Коли перед губним звуком є прикореневий приголосний (крім Р) перед Я, Ю, Є, Ї: горохвяний (діал.), дзвякнути, духмяний,
мавпячий, медвяний, морквянúй, різьбяр, різдвяний, рутвяний, свято, святковий,
Святослав, тьмяний, цвях,
але: арф’яр (музикант, який грає на арфі), вéрб’я (збірне від верба), сурм’яний
(пов’язаний із
сріблясто-білим металом сурмою; сурм’яний блиск), торф’янúй, черв’як.
Примітка. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться: зв’язок, підв’язати, розм’якшити, вм’ятина.
1.
Після м’якого
Р: рясний,
крюк, Рєпін.
2.
В
іншомовних словах після пом’якшених губних перед Я (А), Ю (У): пюре,
мюзикл, бязь (щільна бавовняна тканина), гяýр (у магометан — назва іновірця);
Мюллер, Гюго.
3.
Перед ЙО: серйозний, курйоз (кумедна подія, випадок), Соловйов.
Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант.
Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.
Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.
Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.
Інтерактивна дошка Elite Panaboard Book. Картинки та ілюстрації
Дедалі більше вчителів використовують в навчальній
діяльності інтерактивні дошки. Віднедавна в моєму кабінеті теж зʼявилась дошка Touch Board Plus і програмне забезпечення Elite Panaboard Book,
Elite Panaboard Software.
Де взяти якісні
картинки та фотографії, працюючи з інтерактивною дошкою?
Велику кількість картинок та
ілюстрацій можна завантажити з галереї програми Elite Panaboard Book, яка містить багато зображень, що можуть знадобитися в
процесі підготовки навчального матеріалу.
Галерею зображень можна завантажити
тут:
В Інтернеті є багато
різних платних та безоплатних ресурсів, звідки можна завантажити зображення.
Це фотобанки та фотостоки.
Пропоную огляд сайтів, на яких якісні фотографії та зображення доступні будь-кому /правда, на деяких лише
після реєстрації/:
Google. Розширений пошук. Відкрити пошук Google по картинках. Далі меню «Налаштування – розширений пошук». В меню «Право на
використання» обрати «З ліцензією на використання з комерційною метою».
Розділові знаки при відокремлених прикладках
Відокремлюються:
1. Поширені
прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального
іменника, наприклад: 1. Ліси шумлять, моє
зелене віче (Л. Костенко).
2. Соняхи,
щирі огнепоклонники, сходу кивають
злотоголово
(А. Малишко).
Примітка. Одиничні
прикладки, які відносяться до загального іменника, відокремлюються, якщо означуваний іменник
має пояснювальні слова, наприклад: 1. Нічка в чорному – вдова
– сипле зорі з рукава (В.Сторожук).
2. Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).
Рідко
непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.
2. Поширені
та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви.
Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які
потребують уточнення, наприклад: 1. Ксенія,
мати, багато вже начулася синових
розповідей (Є. Гуцало).
2. У цю хвилину рипнули двері, й на
порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).
3. Поширені
та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від
місця в реченні, наприклад: 1. Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на
одного, наче брати-близнюки... (Є. Гуцало).
2. Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний
коровай! (П. Керанчук).
4. Поширені
прикладки, які стоять
перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником,
якщо мають
додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове,
наприклад: 1. Син білявого дня і чорнявої ночі,
вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син
білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко). 2. Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник
вічний (Л. Дмитерко).
5. Власна назва в ролі відокремленої прикладки (поширеної або
одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і
служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою
можна вставити слова а саме, тобто, а
звуть його), наприклад: 1. І зустріне
нас гетьман козацький, сам Хмельницький
Богдан (В. Кобець).
2. В нього дуже смішне прізвище – Замриборщ (М. Стельмах).
6.
Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто
(себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме,
особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий,
інакше і под., наприклад: 1. У горах Брянський, як командир,
зустрівся з новими труднощами (О. Гончар). 2. Лаврін,
як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 3. А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно,
й майбутнього (В. Кузьменко).
4. Грицько Шамшур товаришував із Костем,
на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих
літ (Є. Гуцало).
Примітка. Прикладка зі
сполучником як не відокремлюється, якщо
не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в
ролі кого, чого”, наприклад: Соняшник
як декоративна рослина довго
прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).
7. Тире
виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не
змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких
підкреслюється автором, наприклад: 1. За
вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець).
2. На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).
Розділові знаки при відокремлених означеннях
Відеоурок Відокремлені узгоджені означення. Розділові знаки можна переглянути ТУТ.
Відокремлення узгоджених означень
Відокремлюються комами:
2. Поширені і
непоширені означення, які стоять перед означуваним словом і мають додатковий
обставинний відтінок значення (причини,
умови, допусту), наприклад: 1. Зогрітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). 2. Сполохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). 3. Неполохливий
і допитливий, тхір
цікаво вглядався зеленими очицями в жінку (Є. Гуцало).
Примітка. Не відокремлюються означення, які стоять перед
означуваним словом і не мають додаткових обставинних відтінків значення:
1. Гірчать нагріті сонцем полини, пливуть хмарини білі, як
вітрила (М. Луків). 2. Вмиті росами квіти злегка
похитувались (І. Цюпа).
3. Поширені
і непоширені означення, якщо вони стосуються особового займенника (незалежно від їхньої позиції), наприклад: 1. Колись теплі хвилі цієї ріки несли нас,
щасливих, в рожеві краї (І. Козак). 2. Від
щастя світлу і заплакану, її він носить на руках (В. Кобець).
4. Два
або більше непоширених
означення, що стоять після означуваного іменника, перед яким уже є залежне від
нього означення, наприклад: 1.
На дужих крилах підхопив мене весняний
ранок, лагідний і чистий (Д. Пічкур). 2. Весь світ, рожевий і зелений, від сну бутонами воскрес
(Л. Семко).
Примітка
1.
Якщо непоширені означення стоять після означуваного слова, перед яким немає іншого
Примітка
2.
Якщо непоширені однорідні означення мають виразне експресивне значення, то
можуть виділятися за допомогою тире. Такі означення найчастіше займають позицію
в кінці речення, і їх виділення зумовлене бажанням автора привернути увагу до
відокремленого означення, яке розкриває зміст означуваного слова: 1. Він
прийде несподівано, зненацька, той день – остиглий,
мовчазний, сумний (Н. Поклад). 2. Давно вже не було в цих
краях такої зими – сухої й морозної
(М. Потупейко).
5.
Поширені і непоширені (як
препозитивні, так і постпозитивні) означення, якщо вони відділені від
означуваного слова іншими членами речення, найчастіше – присудками.
Такі означення відокремлюються комами, іноді – тире (залежно від волі автора),
наприклад: 1. Дніпро дихав на повні груди, котив
води до моря, таємничий і грізний сеї пори (Ю. Мушкетик). 2. Поміж словами – сонця струни, а в
серці – радості крило тріпоче, неповторне, юне, і знов довкола зацвіло
(М. Стасюк).
6.
Поширені і непоширені означення
незалежно від позиції, якщо вони стосуються слова, пропущеного в основній
частині речення, але на яке вказує контекст або ситуація, наприклад: 1. Поспішаю, самотня, додому (С. Травнева).
2. Орем і сієм, гнані і голодні, і маєм те, що в долі заслужили (М. Луків).
Відокремлення неузгоджених означень
Неузгоджені означення відокремлюються комами, якщо:
Примітка.
Неузгоджені означення, які стосуються загальних іменників, можуть як
відокремлюватись, так і не відокремлюватись залежно від їх семантичного
навантаження, наприклад: Ректор, людина невисокого
зросту, з м’якою інтелігентною
посмішкою, зустрів Богдана привітно (М. Стельмах).
2.
Стоять в одному ряду з відокремленими узгодженими
означеннями. У таких випадках умови відокремлення узгоджених
означень поширюються і на відокремлення неузгоджених, наприклад: Маленька,
пухнаста, з настовбурченим колючим гіллям, ялинка схожа на зелену пташину (Є. Гуцало).
3. Виражені
інфінітивом, перед яким можна поставити а саме. Це
відокремлення відбувається здебільшого в кінці речення і має уточнювальне
значення. У таких випадках ставиться тире, наприклад: 1. У дуба сила є велика – віки
стояти край горба (А. Звірик). 2. Це було велике мистецтво – працювати коло землі (М. Рябий).
Підписатися на:
Дописи (Atom)