Вірний - правильний. Секрети слововживання

Винятковий - виключний. Секрети слововживання

Розділові знаки при узагальнювальних словах

Після узагальнювального слова або словосполучення перед переліком однорідних членів речення ставиться двокрапка (зрідка –  тире), наприклад: 1. І здається, що пропахло все хлібом навкруг: сад, подвір’я, ластівки, навіть річка і луг... (В. Сторожук). 2. Не ваблять міста кам’яні простори, магнітом тягне батьківська земля: ліси, долини, рідні косогори, блакитна річка, золоті поля (М. Дорош). 

            Примітка. Якщо після узагальнювального слова стоять слова а саме, наприклад, тобто, як-от тощо, то перед ними ставиться кома, а після них – двокрапка: У лісі діти назбирали багато різноманітних грибів, а саме: боровиків, лисичок, підберезників, сироїжок.

Після переліку однорідних членів перед узагальнювальним словом ставиться тире, наприклад: 1. Люди, трави, дерева, овіяні тишею води, стебелина зела та безмірно далекі світи – все під місячним сяйвом стамовує в трепеті подих, люди, трави й дерева стають наче рідні брати (М. Луків). 2. Дуби похмурі й мовчазні, березки світлі і веселі, і рясту першого пастелі у чорнолісій глушині – усе таке святе мені... (М. Луків).

Якщо однорідні члени ідуть після узагальнювального слова і не закінчують речення, то перед ними ставиться двокрапка, а після них – тире, наприклад: 1. І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю (В. Кобець). 2. Вона мріяла –  про те, як вони всі разом: тато, мама і вона – пройдуться по вулиці (Л. Степанова). 3. Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу – росли молоді осокори, клени й каштани (В. Собко).

Однорідні і неоднорідні означення

Однорідними треба вважати означення:

    1.  Коли вони характеризують предмет з одного боку (при переліку різновидів предмета) або вказують на ознаки предмета одного порядку (позитивні чи негативні, колір, розмір, форма, смак тощо). Наприклад: І кавуни гойдаються на плоті, мов дітвора в рябих, смугастих сорочках (М.Стельмах).

    2.  Коли наступні означення підсилюють, уточнюють попереднє.  Наприклад:  Сиві, аж чорні хмари стрімголов летять до далекого обрію (М.Лазорський).

3.  Коли означення є художніми (епітетами).   Наприклад:  1.Торкну гілля – і заіскриться дзвінкий, веселий краплепад (Л.Семко). 2.Рівна, прозора, проста до геніальності нота з’єднує віки (Ю.Яновський).

4.  Два означення, якщо перше з них є непоширене, а друге – поширене (виражене прикметниковим або дієприкметниковим зворотом).   Наприклад:  1.Ходімо в ліс. Там нас дерева ждуть, іще живі, людиною не страчені (В.Кобець). 2. Вийшла з лісу олениця з оленятком на тонких, зранених об гостре каміння ногах (В.Кобець).

5.  Коли вони стоять після означуваного слова.   Наприклад:   1. Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах (Л.Талалай). 4. Вниз голівки свої пишні нахилили квіти ніжні, нерозважні, безпривітні (Г.Чупринка).

Неоднорідними виступають означення:

1.  Якщо вони характеризують предмет з різних боків (колір і форма, матеріал і розмір, якість і місцезнаходження тощо). Такі означення, як правило, виражені прикметниками різних лексико-граматичних розрядів (сполученням якісного і відносного, якісного і присвійного), оскільки вони передають різнопланові характеристики предмета чи явища.

     Кожне попереднє з неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення, а не безпосередньо означуваного слова.

     Між неоднорідними означеннями коми не ставляться.

Наприклад:  1. Зелений кучерявий килим споришу рівно постелився майже до порога. (М.Потупейко). 2. Небокрай спалахне від ранкових багряних пожеж (Д.Луценко).

2.  Якщо одне з них виражене займенником, а друге – прикметником або дієприкметником. Наприклад:  1.Віра в рідну твою Батьківщину починається з віри в людину (В.Забаштанський). 2. А яблука цупко тримались своїх посірілих гілок (М.Бучко).

3.  Якщо означення виражені прикметником і дієприкметником.   Наприклад:  1. А посивіла мамина любов за юністю простреленою плаче...(В.Козак).  2. По чистому небу пропливали легенькі замріяні хмаринки (Ю.Мушкетик).

4.  Якщо спочатку йде поширене означення (виражене прикметниковим або дієприкметниковим зворотом), а потім непоширене.   Наприклад:  1. З навстіж відчинених високих дверей густу оксамитну темряву безуспішно намагалися пронизати восково-запашні вогники свічок (М.Потупейко). 2. Сини не повертаються до хати, до рідних серцю дорогих осель (В.Лазаренко). 

Розділові знаки в реченнях з однорідними членами

Між однорідними членами речення ставиться кома:

1. Якщо однорідні члени речення з’єднані безсполучниковим зв’язком, наприклад: 1. Так пахнуть у лугах сіна медово, густо, тепло (Н. Гнатюк). 2. У прозорих ранках, в росяних серпанках, в шепоті  колосся, пісні солов’я, в зоряній розмові, в лагідному слові мову материнську ніжну чую я (Н. Погребняк).

2. Якщо однородні члени з’єднані повторюваними єднальними чи розділовими сполучниками і...і (й...й), ні...ні (ані...ані), або...або, то...то, не то...не то, чи...чи, чи то...чи то тощо, наприклад: 1. Тонкостеблі василечки, і любисток, і шавлію коло хатнього крилечка до схід сонця я посію (Г. Чупринка). 2. Зрідка понад вагонами загупали чиїсь то повільні, то швидкі кроки (М. Потупейко). 3. Півень чи то зітхнув, чи то глухувато кахнув, сердитий і невдоволений (Є. Гуцало). 4. Не руйнуймо ні веж, ні людської душі височин! (В. Рабенчук).

3. Якщо однорідні члени з’єднані протиставними сполучниками: а, але, однак, зате, проте, та (= але), наприклад: 1. Письменницький вік вимірюється не роками, а написаними книгами (М. Рябий). 2. П’ють руна силу сонячну щоденно, але вночі про неї забувають (О. Лященко). 3. Серце марно втішати оманами – мрії гарні, проте неживі (Ю. Сегеда).

4. Якщо частина однорідних членів з’єднана безсполучниковим зв’язком, а частина – повторюваними  сполучниками, наприклад: 1. Духмяне сіно пахне літом, медовим чебрецевим цвітом, і м’ятою, і материнкою, і полиновою гірчинкою (М. Луків). 2. Мальки то спиняються, завмирають, то линуть за невловною мелодією течії, зникають на глибині, то знову повертаються назад (Є. Гуцало).

5. Якщо однорідні члени речення з’єднані сполучниками попарно, то кома ставиться між парами, наприклад: 1. Я схлипую схвильовано й сміюся, цілую руки мамині святі і все до неї лагідно тулюся...Чи є ще більше щастя у житті?! (Л. Семко). 2. Заграють бандура чи гуслі, дутар чи цимбали, зойкне трембіта... (В. Козак).

6. Перед другим з парних сполучників не тільки ... а й (не тільки ... але й), як ...так і, не так ... як, хоч ...але (та), не скільки ...стільки,  які з’єднують однорідні члени речення, наприклад: 1. Сліпа завірюха думок уже крутиться не тільки в голові, але й навколо неї (М. Стельмах). 2. Так сонце било в очі, мовби там, у небі, на безмежному полі після смертельно-гарячих жнив зібрано не так сніпок хліба, як сніпок вогню (Є. Гуцало).

7. Перед приєднувальними сполучниками і, та й, ще й, та ще, а також, а то й, що приєднують до попередніх членів речення ще один компонент, який виник у свідомості мовця пізніше, уже в процесі мовлення, наприклад: 1. А вночі візьмуть вогонь із собою, та ще гармошку (Є. Гуцало). 2. Змахнувши крильми, снігур вилетів на самісінький блідо-зелений гострий пагін, і вже на ньому всівся (Є. Гуцало).

Тире між однорідними членами речення ставиться тоді, коли вони з’єднані безсполучниковим протиставним чи зіставним зв’язком або другий з них виражає причину, наслідок, раптову зміну подій, наприклад: 1. Сховав кажан нічну велику тишу не в темнім лісі – в себе під крилом (Г. Чубач). 2. Сумним бузок стає під вечір – не може ранків призабуть (Г. Чубач). 3.  Знов Коцюбинський кличе на поріг. Не тільки в хату – в мудрість ясночолу (П. Головатюк).

Між поширеними однорідними членами речення, якщо в середині хоч би одного з них є коми, ставиться крапка з комою, наприклад: Отакого вечора, навесні, по-новому починаєш розуміти, яке тобі все дороге – й тихе, задумане село, що озивається бадьорими молодими голосами, в яких теж звучить весняна свіжість; і дух зволоженого ранковим дощиком чорнозему; і гіркуватий запах черемхових заростей, од яких віє холодком, які чомусь викликають у тобі спогади про дитинство; і теплі, приязні вогники зірок у темній голубизні неба... (Є. Гуцало).

Між однорідними членами речення кома не ставиться:

1.                  Якщо однорідні члени речення з’єднані єднальними або розділовими одиничними сполучниками  і (й), та (= і), або, чи,  наприклад: 1. Весело і з ляском серед ночі полум’я гуляє по гіллю (С. Чернілевський). 2. Рідна мова бере свій початок в рідній хаті від тата і мами (В. Сторожук). 3. На клумбі чи на грядці росли квіти (Є. Гуцало).

2.                  Якщо два непоширені однорідні члени з’єднані повторюваними сполучниками і...і, ні...ні і становлять стійкий вислів, як-от: і сміх і гріх, і так і сяк, і вдень і вночі, і туди і сюди, ні туди ні сюди, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні риба ні м’ясо, ні живий ні мертвий, ні в тин ні в ворота, ні пуху ні пера тощо, наприклад: 1. А піч так і не вистигала ні вдень ні вночі, бо це ж скільки треба було наварити, нагодувати!.. (Є. Гуцало). 2. Все у мене: і батькове „сину”, і світанки, й вечірня пора... Але якось почув собі в спину: «Багатій! Ні кола ні двора...» (А. Бортняк). 3. Волоока дівчина стовбичила за моєю спиною ні в сих ні в тих (Є.Гуцало). 

Прикидатися, приховуючи справжні наміри. Фразеологічний дивосвіт

Надавати духопеликів. Фразеологічний дивосвіт

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Язик, язиче, у мені сидиш, а мені добра не зичиш

Правопис іменникових суфіксів

И пишеться:

1.У суфіксі -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, меливо, мереживо, морозиво, паливо, прядиво; але: 

марево, сяєво /Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь/, маєво /поет. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру/ (не матеріал і не продукт праці).

2. У суфіксі –ин(а),  -ин(я), що означають осіб жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування: дівчина, бояриня, звірина, галявина, мілина, далечина, яловичина.

3. У суфіксах -ичок, -ичк(а), що походять від суфіксів -ик, -иц(я): рушничок (рушник), кошичок (кошик), суничка (суниця), паличка (палиця).

4. У суфіксах –иськ(о), -ищ(е)  після приголосного у словах переважно з емоційно-негативним відтінком  (після голосного — ї): дівчи́сько, хлопчисько, вітрисько, але  гної́сько; баби­ще, во́гнище, туманище, але побо́їще.

5. У суфіксах -ик, -ич, -ник, -івник, -чик (-щик): братик, вузлик, родич, гірник, газівник, хлопчик, прапорщик.

6. У суфіксі -инн-(я) в іменниках середнього роду зі збірним значенням: картопли́ння, гарбузи́ння, павути́ння, але: каміння, коріння, насіння.

Е (Є) пишеться:

1. У суфіксах -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, краєчок; діжечка, річечка, копієчка; словечко, яєчко.

2. У суфіксах -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають малят тварин: вовченя, гусеня, чаєня.

3. У суфіксі -еньк- зменшено-пестливого значення: доленька, подруженька, батенько.

4. У суфіксах  -ень, -ець, -тель: велетень, красень, стрілець, творець, вихователь, любитель.

5. У суфіксі  -енн-(я) віддієслівних іменників середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, удоскона́лення, напрỳження, отóчення.

Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант. 

Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.

Правопис ненаголошених голосних

1.     У складах з ненаголошеним О, Е, И пишеться та сама літера, що й під наголосом: розу́мний – ро́зум, да́леч – дале́кий.

О  не перевіряється наголосом у словах: лопух, зозуля, союз.

Е  та  И  не перевіряються наголосом у словах: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, інженер, керівник, колектив, левада (присадибна ділянка землі),  легенда, лейтенант, леміш (частина плуга, що підрізує землю знизу), математика, медаль, метелик, педагог, пенал, ремонт, рецепт, тепер,феномен;

директор, диригент, кишеня, коридор, лимон, минуле, пиріг, цибуля, шинель.

2.     А  пишемо перед постійно наголошеним а/я/: бага́тий, бага́ття, бага́ч, гаря́чий, гаря́чка (порівняйте: горі́ти), гара́зд, кажа́н, кала́ч, кача́н, хазя́їн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багати́р (багач), га́ряче́.

АЛЕ: богатир (велетень, герой), борсук, гончар, козак, комин, комиш, комірка, коровай, корявий (нерівний, шорсткий, який має нерівну поверхню), кропивá, крохмаль, лопата, монастир, отáман,  поганий, погон, порóм (плавзасіб, що використовується для перевезення пасажирів і транспортних засобів між двома берегами водної перешкоди), ропá (соляний розчин високої концентрації),   слов’яни, солдат, товар.

3.     Е  завжди пишеться:

ü  У звукосполуках  ЕРЕ,ЕЛЕ : черевик, велетень, шелест, АЛЕ: келих, перина.

ü  Коли  Е  при зміні слова випадає: березень – березня, вітер – вітру, справедливий – правда.

УВАГА! Слід мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений И: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву.

ü  Коли при змінюванні з’являється  І: гребенястий – гребінь, скатерть – скатірка, сутеніти – сутінки.

ü  И  пишеться у звукосполуках РИ, ЛИ між приголосними у відкритих складах: бриніти, глитати, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, але тремтіти /закритий склад/.

4.     У  дієслівних коренях ГОН-ГАН, КОТ-КАЧ, ЛОМ-ЛАМ, МОГ-МАГ, ХОП-ХАП, КЛОН-КЛАН, СКОЧ-СКАК голосний [О]  чергується з [А].   Літеру  А пишемо перед наступним складом із суфіксом А /Я/ або УВА: ломити-ламати, скочити-скакати, схопити-хапати, клонитися-кланятися, гонити-ганяти.

5.        У  дієслівних коренях  ПИР-ПЕР, БИР-БЕР, МИР-МЕР, ДИР-ДЕР, ТИР-ТЕР, ЖИР-ЖЕР, СТИЛ-СТЕЛ, КЛИН-КЛЕН голосний [И]  чергується з [Е].   Літеру  И пишемо тоді, коли за коренем з’являється суфікс А,  Е  - тоді, коли цього суфікса немає:

                     беру – забирати                            жерти – пожирати

                     умерти – умирати                          терти - стирати

                      перу – обпирати                             клену – проклинати

Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант. 

Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Як твоє не мелеться, то не бігай з кошиком.

Розділові знаки при вигуках та словах-реченнях

       

Вигуки виділяються комами, якщо вимовляються без особливого підсилення. Якщо ж вигук вимовляється з виразною окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, наприклад: 1. О, як цей світ очистити від скверни, як захистити від безглуздих втрат! (В. Сторожук). 2. Гей, сідлаймо коней, козаченьки милі, гей, ходімо, браття, волю боронить! (С. Литвин). 3. Ех, життя! Усі ми в ньому – учні, спішимо новий пізнати день (В. Кобець).

Примітка 1. Кома не ставиться після ну, ой, ох, ах тощо, якщо вони вживаються для підсилення: Ну що прекрасніш є, як сонце сходить? (Д. Пічкур).

Примітка 2. Комою не виділяються підсилювальні частки о, ой,  які стоять перед звертанням, якщо вони інтонаційно тісно зв’язані зі звертанням: О пісне, про Вкраїну розкажи – вона співає нині, а не стогне (В. Козак).

Примітка 3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, за яким іде звертання: Ой ти, Петруню, ой ти, серце, набери води у відерце (Народна пісня).

            Виділяються комами або знаком оклику (при окличній інтонації) так, ага, еге, авжеж, аякже, атож, гаразд та ін., заперечне слово ні, підсилювальна частка що ж, якщо після цих слів йде речення, яке розкриває їх зміст, наприклад: 1.  Еге ж, напевне, зерно легше відділити від полови, аніж правду від кривди (М. Стельмах). 2. Так, найперша в житті твоєму школа була в простій селянській хаті (А. Звірик). 3. Ні, не вмерла Україна, бо і не вмирала, під веселкою свободи над Дніпром заграла (Л. Пастушенко). 5. Що ж, народи по-різному позначають свій шлях (Л. Пастушенко).