День української писемності та мови. Цікаві факти про мову

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Буряк не дурак: на дорозі не росте, а все в огороді

Розділові знаки при звертаннях

Відеоурок Звертання можна переглянути ТУТ.

Відеоурок Розділові знаки при звертанні
можна переглянути ТУТ.

Звертання разом із залежними словами виділяється комами:

1.   Якщо звертання стоїть на початку речення, то кома ставиться після нього. Після однослівних і поширених звертань, що вимовляються з виразною окличною інтонацією, ставиться знак оклику, наприклад: 1. Земле рідна, скільки буду жити, стільки і любитиму тебе (М. Луків). 2. Маче мій пурпуровий, ріс ти з козацької крові (В. Сторожук).

2.   Якщо звертання займає позицію у середині речення, то виділяється комами з обох боків, наприклад: 1. В обіймах країни, Віннице рідна, ти тисячі років живи-не вмирай (І. Козак). 2. Відгукнися, рідний краю, звуком радості і сили! (Б. Лепкий).

3.   Кома ставиться перед звертанням, якщо воно стоїть у кінці речення, наприклад: 1. Гей, зупинися, вороже лукавий! (Л. Пастушенко). 2. Мир тобі, стражденна Україно! (П. Головатюк).

4.   Вигуки від звертання відділяються комами, наприклад: 1. Гей, Віннице, вдягай нічну кирею! (Н. Струтинська). 2. Ох, жоржини, пелюстки благають це червоне літо зберегти (Л. Корнієнко).

Примітка. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого є  звертання: Ой ти, Петруню, ой ти, серце, набери води у відерце (Народна пісня).

5.   Підсилювальні частки о, ой, які стоять перед звертанням, комою не відокремлюються, якщо вони інтонаційно тісно зв’язані зі звертанням, наприклад: 1. Ой зимо, зимо старесенька, швидше скрині відчиняй, снігові хустки білесенькі і морози в них складай (Л. Любчик). 2. О друже мій, попереду розлука, а зустрічі – чи трапляться вони (В. Симоненко).

6.   Особові займенники ти, ви, які стоять при звертанні, до групи звертання не входять і комами не виділяються, наприклад: 1. Де ви, мрії юності рожеві? (М. Луків). 2. Ой чого ж ти, дубе, на яр похилився? (Нар. творчість).

7.   Якщо звертання поширене однорідними членами, відокремленими означеннями та прикладками, то розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил, наприклад: 1. Земле моя, запашна, барвінкова, ріки медові, дощі золоті, тільки б побачить тебе у обнові – більше нічого не хочу в житті (М. Стельмах). 2. Як без повітря, хліба і води не може жити на землі людина, так я без тебе черствію завжди, жадана пісне, подруго єдина (Д. Луценко).

Тире в неповному реченні

Відеоурок Тире в неповному реченні можна
переглянути ТУТ.

У неповних реченнях тире ставиться на місці пропущеного члена речення, переважно присудка, якщо цього вимагає інтонація. Пропущене слово можна легко відновити з контексту, наприклад:

    1. Коли душа слизька, немов медуза, вповзає в неї підлість крізь щілини: спочатку зраджують коханих, потім – [зраджують] друзів, а щонайгірше – [зраджують] матір, Батьківщину (В. Сторожук). 2. Із білого плину квітучих акацій хтось вибере гілку, хтось –  [вибере] пісню бджолину (В. Козак). 3. Зерно забуває ріллю степову, а люди – [забувають] своїх попередників лиця (М. Луків).

           Тире може ставитися на місці пропущеного присудка в неповних (еліптичних) реченнях, у яких відсутній присудок не потребує відновлення, зміст речення зрозумілий і без нього. Пропущене слово можна відтворити з самої конструкції речення, причому не конкретне дієслово, а тільки тематичну групу, до якої воно належить. Можливість такого відтворення забезпечується наявністю в еліптичному реченні другорядних членів, які належать до групи присудка  (додатків і обставин), наприклад:

     1. Вечірня вулиця – [потонула] в берегах вишневого цвіту (Є. Гуцало). 2. У маєві дитинства – [видніється] рідна мати і поле поблизу моєї хати (А. Бортняк). 

Тире між підметом і присудком

Відеоурок Тире між підметом і присудком можна
переглянути ТУТ.

У простому реченні між підметом і присудком ставиться тире:

1. Якщо обидва головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає, наприклад:

 1. Природа – наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало). 2.Наш народ – океан (П. Тичина). 

    2. Якщо підмет і присудок або один із цих членів виражений інфінітивом, наприклад: 1. Дитину народить – нелегка справа то...(В. Сторожук). 2. Зрадити душу – найнижче рабство (М. Луків). 3. Життя прожити — потоптати сум, єством своїм прославити людину! (А. М’ястківський). 4. Працювати — не бідувати (Нар. тв.).

3. Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до підмета за допомогою слів це (це є), оце, то, ось, (це) значить, наприклад: 1. Коровай – то щедрість нив (М. Костін). 2. А календар – це непомітний кущик, який щодня скидає по листочку (В. Сторожук).

   УВАГА! Коли ж між підметом та іменною частиною складеного присудка, вираженою іменником, з’являється відокрем­лений член речення або підрядне речення, то після них на місці пропущеної зв’язки ставиться тире, якому пере­дує кома, що відмежовує відокремлений член чи підрядне речення: Ліс, або, як кажуть серби, шума, — це не просто сосни і дуби. (М. Рильський).

Тире може як ставитися, так і не ставитися:

1.   Якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку, приєднується за допомогою порівняльних сполучників як, наче, ніби, мов та ін. Тире ставиться за наявності логічно наголошеного присудка та паузи між ним і підметом, наприклад: 1. І новорічна ніч як казка (Є. Гуцало). 2. Копиці сіна – мов татарські шатра (Н. Поклад). 3. Старі листи – як вигасла зола (М. Луків).

   УВАГА!   Тире не ставиться перед присудками в реченнях на кшталт: Робота як робота. Чоловік як чоловік.

2.   Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, порядковим числівником: Деревина міцна на своєму ґрунті (Г.Сковорода). Але щоб логічно виділити або інтонаційно підкреслити присудок, тире можна поставити: Пшениця – руса. Жито – темно-русе (Є.Гуцало).

3.   Якщо підмет виражений особовим займенником, а присудок – іменником у називному відмінку. Тире ставиться, коли підмет логічно наголошений і несе важливе смислове навантаження, наприклад: 1. Я волошка (А. Малишко). 2. Ти – повітря  для мого  багаття (В. Рабенчук). 3. Я не окраїна, я не руїна, я – Україна, я – Україна! (Т.Домашенко).

4.   Якщо підмет виражений словoм ЦЕ або ТО, а присудок – іменником у називному відмінку: 1. Я розумію світло. Це – душа (Д.Павличко). 2. Це справжнє чудо. Це – земля (П.Перебийніс). 3. Ця дівчина не просто так Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа (Л. Костенко).

5.   Якщо перед іменником-присудком (числівником чи фразеологічним зворотом)  є заперечна частка НЕ. Тире ставиться для інтонаційного та смислового виділення присудка, наприклад: 1. Кров не вода, а серце не камінь (Нар. творчість). 2. Мої літа не монотонні будні (Д. Павличко). 3. Я не кобзар і не співець. (В.Грінчак.) 4. Душа – не свита: не одягнеш другу (В. Сторожук).

   УВАГА! Це не стосується речень з присудком-інфінітивом і речень зі словами ЦЕ, ОСЬ, ЗНАЧИТЬ

6.   Якщо перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього, вставна або вставлена конструкція, сполучник або частка: Ялина також дерево хвойне. Це джерело лише початок річки. Виховання, безперечно, справа тонка! (З газ.). Життя, безумовно, добрий учитель, але дуже дорого бере за свої уроки (Нар. тв.) Проте для інтонаційного та стилістичного виділення присудка у подібних випадках тире ставиться: 1. Диплом без праці ― пустенька цяця (Нар. тв.) 2. А тільки Дніпро там — як море (Р. Іваненко).

Вибачте - вибачаюсь. Секрети слововживання

Вихлюпнути з купелем і дитину. Фразеологічний дивосвіт

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив.