Прикидатися, приховуючи справжні наміри. Фразеологічний дивосвіт

Надавати духопеликів. Фразеологічний дивосвіт

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Язик, язиче, у мені сидиш, а мені добра не зичиш

Правопис іменникових суфіксів

И пишеться:

1.У суфіксі -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, меливо, мереживо, морозиво, паливо, прядиво; але: 

марево, сяєво /Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь/, маєво /поет. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру/ (не матеріал і не продукт праці).

2. У суфіксі –ин(а),  -ин(я), що означають осіб жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування: дівчина, бояриня, звірина, галявина, мілина, далечина, яловичина.

3. У суфіксах -ичок, -ичк(а), що походять від суфіксів -ик, -иц(я): рушничок (рушник), кошичок (кошик), суничка (суниця), паличка (палиця).

4. У суфіксах –иськ(о), -ищ(е)  після приголосного у словах переважно з емоційно-негативним відтінком  (після голосного — ї): дівчи́сько, хлопчисько, вітрисько, але  гної́сько; баби­ще, во́гнище, туманище, але побо́їще.

5. У суфіксах -ик, -ич, -ник, -івник, -чик (-щик): братик, вузлик, родич, гірник, газівник, хлопчик, прапорщик.

6. У суфіксі -инн-(я) в іменниках середнього роду зі збірним значенням: картопли́ння, гарбузи́ння, павути́ння, але: каміння, коріння, насіння.

Е (Є) пишеться:

1. У суфіксах -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, краєчок; діжечка, річечка, копієчка; словечко, яєчко.

2. У суфіксах -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають малят тварин: вовченя, гусеня, чаєня.

3. У суфіксі -еньк- зменшено-пестливого значення: доленька, подруженька, батенько.

4. У суфіксах  -ень, -ець, -тель: велетень, красень, стрілець, творець, вихователь, любитель.

5. У суфіксі  -енн-(я) віддієслівних іменників середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, удоскона́лення, напрỳження, отóчення.

Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант. 

Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.

Правопис ненаголошених голосних

1.     У складах з ненаголошеним О, Е, И пишеться та сама літера, що й під наголосом: розу́мний – ро́зум, да́леч – дале́кий.

О  не перевіряється наголосом у словах: лопух, зозуля, союз.

Е  та  И  не перевіряються наголосом у словах: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, інженер, керівник, колектив, левада (присадибна ділянка землі),  легенда, лейтенант, леміш (частина плуга, що підрізує землю знизу), математика, медаль, метелик, педагог, пенал, ремонт, рецепт, тепер,феномен;

директор, диригент, кишеня, коридор, лимон, минуле, пиріг, цибуля, шинель.

2.     А  пишемо перед постійно наголошеним а/я/: бага́тий, бага́ття, бага́ч, гаря́чий, гаря́чка (порівняйте: горі́ти), гара́зд, кажа́н, кала́ч, кача́н, хазя́їн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багати́р (багач), га́ряче́.

АЛЕ: богатир (велетень, герой), борсук, гончар, козак, комин, комиш, комірка, коровай, корявий (нерівний, шорсткий, який має нерівну поверхню), кропивá, крохмаль, лопата, монастир, отáман,  поганий, погон, порóм (плавзасіб, що використовується для перевезення пасажирів і транспортних засобів між двома берегами водної перешкоди), ропá (соляний розчин високої концентрації),   слов’яни, солдат, товар.

3.     Е  завжди пишеться:

ü  У звукосполуках  ЕРЕ,ЕЛЕ : черевик, велетень, шелест, АЛЕ: келих, перина.

ü  Коли  Е  при зміні слова випадає: березень – березня, вітер – вітру, справедливий – правда.

УВАГА! Слід мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений И: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву.

ü  Коли при змінюванні з’являється  І: гребенястий – гребінь, скатерть – скатірка, сутеніти – сутінки.

ü  И  пишеться у звукосполуках РИ, ЛИ між приголосними у відкритих складах: бриніти, глитати, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, але тремтіти /закритий склад/.

4.     У  дієслівних коренях ГОН-ГАН, КОТ-КАЧ, ЛОМ-ЛАМ, МОГ-МАГ, ХОП-ХАП, КЛОН-КЛАН, СКОЧ-СКАК голосний [О]  чергується з [А].   Літеру  А пишемо перед наступним складом із суфіксом А /Я/ або УВА: ломити-ламати, скочити-скакати, схопити-хапати, клонитися-кланятися, гонити-ганяти.

5.        У  дієслівних коренях  ПИР-ПЕР, БИР-БЕР, МИР-МЕР, ДИР-ДЕР, ТИР-ТЕР, ЖИР-ЖЕР, СТИЛ-СТЕЛ, КЛИН-КЛЕН голосний [И]  чергується з [Е].   Літеру  И пишемо тоді, коли за коренем з’являється суфікс А,  Е  - тоді, коли цього суфікса немає:

                     беру – забирати                            жерти – пожирати

                     умерти – умирати                          терти - стирати

                      перу – обпирати                             клену – проклинати

Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант. 

Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Як твоє не мелеться, то не бігай з кошиком.

Розділові знаки при вигуках та словах-реченнях

       

Вигуки виділяються комами, якщо вимовляються без особливого підсилення. Якщо ж вигук вимовляється з виразною окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, наприклад: 1. О, як цей світ очистити від скверни, як захистити від безглуздих втрат! (В. Сторожук). 2. Гей, сідлаймо коней, козаченьки милі, гей, ходімо, браття, волю боронить! (С. Литвин). 3. Ех, життя! Усі ми в ньому – учні, спішимо новий пізнати день (В. Кобець).

Примітка 1. Кома не ставиться після ну, ой, ох, ах тощо, якщо вони вживаються для підсилення: Ну що прекрасніш є, як сонце сходить? (Д. Пічкур).

Примітка 2. Комою не виділяються підсилювальні частки о, ой,  які стоять перед звертанням, якщо вони інтонаційно тісно зв’язані зі звертанням: О пісне, про Вкраїну розкажи – вона співає нині, а не стогне (В. Козак).

Примітка 3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, за яким іде звертання: Ой ти, Петруню, ой ти, серце, набери води у відерце (Народна пісня).

            Виділяються комами або знаком оклику (при окличній інтонації) так, ага, еге, авжеж, аякже, атож, гаразд та ін., заперечне слово ні, підсилювальна частка що ж, якщо після цих слів йде речення, яке розкриває їх зміст, наприклад: 1.  Еге ж, напевне, зерно легше відділити від полови, аніж правду від кривди (М. Стельмах). 2. Так, найперша в житті твоєму школа була в простій селянській хаті (А. Звірик). 3. Ні, не вмерла Україна, бо і не вмирала, під веселкою свободи над Дніпром заграла (Л. Пастушенко). 5. Що ж, народи по-різному позначають свій шлях (Л. Пастушенко).

Розділові знаки при вставлених конструкціях

Вставлені конструкції у реченні виділяються комами, тире або дужками залежно від того, як вони вимовляються.

1.             Якщо вставлена конструкція вимовляється з такою самою інтонацією, як і основне речення, то вона виділяється з обох боків комами (дуже рідко), наприклад: 1. Побачивши несподіваних гостей, хлопець не розгубився, як можна було сподіватись, а наче зрадів цій зустрічі, привітно засяявши великими синіми очима (Є. Гуцало). 2. Вона мовчить, «думаючи в собі», як сьогодні висловилась (Є. Гуцало).

2.             Вставні конструкції з обох боків виділяються тире, якщо вимовляються з підвищеною,  порівняно з основним реченням, інтонацією, наприклад: 1. Шевченко починається не з горя, Шевченко – уявіть собі! – не з горя, Шевченко – уявіть собі! – з любові, правдиво, як із березня весна (М. Стрельбицький). 2. Поруч – верстат, який вони вчора після зміни розібрали, а сьогодні домовилися скласти, замінивши одну – нарешті зроблену ними! – деталь (А. Звірик). 3. Осінній ліс. Холодна неба синь. Оса у шибку – де й взялася?! – б’ється (Н. Поклад).

3.              Вставлені конструкції здебільшого виділяються дужками. У такому випадку вони вимовляються зі зниженою інтонацією, наприклад: 1. У голубій воді, а це була справді голуба й чиста вода, підсвічена сонцем і високим полудневим небом (таку голубу воду Сашко бачив уперше в житті), відбивалися хмари, ближні модрини й кедри (В. Кобець). 2. ...Я не в минуле ці рядки пишу (минулі бурі дуба не зламають) і вірю, що його зелений шум, як і дитячий сміх, майбутнє мають! (В. Рабенчук). 3. Як ішли ми до базару (а до нього – далина), розмовляв зі мною батько, як з дорослим, – дивина! (В. Рабенчук).