МАТЕРІАЛИ ДО УРОКІВ
На цій сторінці ви знайдете посилання на сайти та сторінки, які містять цікавий
матеріал до уроків української літератури в 10 класі.
Підручники з української літератури
*********************************************************************************
Іван Нечуй-Левицький
Буктрейлер "Кайдашева сім'я" на соціально-побутову повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».
Читає: народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко
Питання до тексту
Про кого йдеться?
1.
Пил
набився їй у ніс, в вуха і навіть у рот. Вона розперезалась, витрушувала сіно
з-за пазухи та пирхкала, як кішка, що понюхала перцю.
2.
Широкі
рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві
руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому
лобі набігали густі дрібні зморшки.
3.
Половина
. . . теліпалась на стіні, а друга половина
вчепилась в бантину, як кішка, однією рукою та ліктем другої руки. . . . держала в руці курку й не хотіла її пускати, а
в пазусі в неї були яйця, дуже делікатний крам.
4.
Веселі
сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні
кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою
красою. Він був схожий з виду на матір.
5.
. . . розперезалась і почала міряти город поясом:
впоперек Лаврінова половина вийшла більша на два пояси.
6.
. . . дивиться в той куток, де росли густі колючки,
аж там замість колючок ростуть маленькі чортики з ріжками, схожими на цвяхи.
7.
Вона
згадала, що через день для неї треба буде вертаться додому, й зітхнула дуже
важко. Сльози виступили на її очах. Вона в Києві . . . не чула ні од кого лихого слова.
Ніхто не гриз їй тут голови.
8.
Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в
собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
9.
До
природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке,
аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і
вона лаялась і кричала на ввесь рот.
10.
. . . нагнулась і тільки що хотіла
гордо підняти голову, та з усієї сили лусь тім’ям об одвірок! . . . почутила,
що в неї на тім’ї вискочила ґуля.
11.
. . . вилізла на стільчик і, запнувшись білою
фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими
кулачками та тонкими руками.
12.
. . . ходить по хаті,
полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах
грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко
кисне.
Панас Мирний
Панас Мирний. Передача з циклу "Невідомепро відомих" (історії кохання видатних українців за книгою Неллі Топської "Любов-наснага, любов-журба").
Питання до тексту
Про кого йдеться?
1.
. . . полюбив діда більше батька, матері; прийшлись йому до вподоби
його розкази страшні, а іноді й смішні; полюбились йому дідові вичити
- розумні, правдиві, добрі…
2.
- Нічого б я у світі не хотів,- шептав він серед
таких думок,- тільки б хату теплу, жінку-любку та малу дитинку! А то б
- усе мав…
3.
. . . підохочувала
Чіпку, вітала його братчиків. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до
його сама, раділа всякій удачі, допомагала у розбишацьких затіях…
4.
. . . у всьому
новому ходила. Були тепер у неї й чоботи добрі чорноголовці, плахти й дерги
дорогі, хоч і старечі, й сукня біла, як сніг, і кожушанка … Защитена тепер . . . від голоду, від
холоду, заспокоєна в роботі.
5.
Скривджене з самого малку, її сирітське серце
догадалося, що Чіпка — не такий… Не гультіпака — лихий чоловік … У Чіпки й серце добріше, й душа чистіша…
6.
Посеред хати, увесь залитий світом, стояв навколішки . . . — молився… Його ясна тінь раз по раз то
згиналася, то випрямлялася; на очах блищали сльози…
7.
І росло лихо в його серці - і виростало до гарячої
відплати.котра ни зна ні впину, ні заборони. Не було тоді нічого, перед
чим би він оступився …
8.
Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий,
як з заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун… він був
перший красень на селі…
9.
― Це все,
що на мені, — все грабоване! Ти думаєш: не давить воно мене? Мов хто рукою
за горло душить, випирає дух з мене…
10.
. . . була
пишна, горда. Як тільки оселилася, зараз почала все на свій лад перевертати,
господарством заправляти. І те — не так, і друге — не до ладу, і
третє — не на своїм місці стоїть!
11.
. . . настоявшись
у чужому городі та надивившись вдосталь на бійку кріпаків, трохи змерз та й
поплівся додому.
12.
Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід;
оступався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спірку; … завжди вибріхувався перед начальством, як де
попадалось товариство… Бувши на всьому казенному … він не жалував нічого свого.
Театр корифеїв
Марко
Кропивницький.
Марко Кропивницький. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
Марія
Заньковецька
Обожнювана /МаріяЗаньковецька/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
Микола
Садовський
Останній лоцман /Микола Садовський/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
Іван Карпенко-Карий
Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт
«Мартин Боруля». Вистава Київського державного академічного українського драматичного театру імені
І. Я. Франка
Питання до тексту
Кому належить
репліка?
1.
Перше … казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб
робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє; тепер же все
навиворіт.
2. У нас є біліярд, бульвар чудесний, панночок скілько хочеш: у неділю
бульвар ними цвіте, мов маком всіяний…
3. От і тепер: діло Борулі веду протій Красовського, а діло Красовського
протів Борулі. їздю на своїх конях по просителях, — і коней годують, і мене
годують, і фурмана годують, і платять!..
4.
Вдень наробишся, а ввечері, разом з соловейком,
щебечемо по садках!.. От у вас, мабуть, скучно там у городі?
5.
А мені скучно за тобою: умісті вчились у отця
Ксенофонта,,умісті й науку скінчили, та й розійшлися! Пам’ятаєш, як на гречку
отець Ксенофонт нас становив за те, що не вивчили дев’ятого псалма?
6.
Горять червоно, як кров дворянська, горять!..
О-о-о! Нещасний хлоп Мартин Боруля!.. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля!
7. Дивись, як люде, так і ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засідателя;
одежа — перве діло.
8.
Що там бумаги! Красовський на лікаря вивчився,
то йому і шляхетство пристало. . . . я
переконався, що нам дворянство так личить, як корові сідло.
9.
Хазяйство ледве живе, а дворянство без розуму і без
науки хліба не дасть. Послухай мене: спали всі бумаги, щоб і не свербіло, бо ти
слабий на дворянство і умреш, від цієї хвороби.
10.
Любов — ета злодійка
приходить зря, сьогодня нєт єйо, а завтра вот она! Та ви ще мене не знаєте!
11.
Отут ми їх догнали… і я
напарив жида, а панича пан частували. Спасибі, чумаки одняли, а то, мабуть, і
вбили б.
12.
От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся
дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде.
''Хазяїн''. Вистава
Львівського академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької
за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого. Укртелефiльм, 1979. Постановник:
Олекса Ріпко
Михайло Старицький
Михайло Старицький. Передача із серії "Народний ювілей" Севастопольської державної телерадіокомпанії. Автор тексту - Попова Олена Анатоліївна, оповідачі - студенти Севастопольського міського гуманітарного університету
Моє серце ножами проймає /МихайлоСтарицький/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт. 1 серія
Моє серце ножами проймає /МихайлоСтарицький/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт. 2 серія
Борис Грінченко
Іван Франко
Та, що поруч /Іван Франко/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
Дім, який збудував Франко. Документальний фільм виробництва телеканалу "НТА". Автор і ведучий -- Степан Грицюк
Іван Франко. Біографічний фільм за сценарiєм Л.Смiлянського /1956/
Пісня «Гімн». Виконують: камерний оркестр Заслуженої капели України
«Трембіта», Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик»,
студентський мішаний хор Львівського державного музичного училища. Диригує
Народний артист України Микола Кацал.
Рафаель. Сікстинська мадонна. Проект «Енциклопедія»
Романс М. Лисенка «Безмежнеє поле». Виконує Михайло Гришко
«Ой, ти дівчино з
горіха зерня». Аудіокнига
Романс «Ой, ти дівчино з
горіха зерня». Виконує Анатолій Соловʼяненко
Пісня «Чого являєшся мені у сні». Муз. В. Козловського
Питання до поеми І.
Я.Франка «МОЙСЕЙ»:
1. Кому
присвячена поема?
2. Як
Юрій Шевельов назвав поему «Мойсей»? Чому?
3. Мистецький
та ідейний поштовх до написання поеми?
4. Чому
поема є філософською?
5. Композиція
поеми?
6. Сформулюйте
ідею поеми.
7. У
чому трагедія народу?
8. Хто
є центральним образом поеми?
9. Чи
перегукується доля єврейського народу з долею українців?
10. З
чим порівнює народ автор?
11. Коли І. Франко написав поему «Мойсей»?
12. Яку
ідею уособлює образ Єгошуа?
13. Яка історія створення прологу?
14. Що таке терцина?
15. Головні ознаки неоромантизму.
16. Прокоментуйте притчу про терен,
розказану Мойсеєм.
17. З яких двох частин складається
пролог? Прокоментуйте.
18. Віршовий розмір прологу до поеми
«Мойсей»?
19. Яким розміром написано поему
«Мойсей»?
20. Назвіть
основні риси вдачі Мойсея.
Імпресіонізм
Імпресіонізм
Клод Моне. Враження. Схід сонця. Проект «Енциклопедія»
Михайло Коцюбинський
Осяяний сонцем /М. Коцюбинський/. Документальний фільм. Телекомпанія ГЛАС
Коцюбинський. Бистроплинний сон. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
«Тіні забутих предків». Художній фільм. Режисер – Сергій Параджанов
/1964/
Ольга Кобилянська
Ольга Кобилянська. Передача з циклу "Невідоме провідомих" (історії
кохання видатних українців за книгою Неллі Топської "Любов-наснага,
любов-журба").
Буковинська пташка. Ольга Кобилянська. Документальний фільм. Телеканал
«Культура»
Valse Brillante /Ольга Кобилянська/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра
долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
Ірина Фаріон про Ольгу Кобилянську. Телепередача «Велич
особистості».
Питання до тексту
Про кого йдеться?
1.
Переживав сам стан
землі й був із нею одним. Знав все, що було любо і збіжжю, і всьому, що
піднімалося з неї, особливо ж по дощі.
2.
Своїми великими
червоними устами пила з нього всю енергію і силу; пила його, коли лиш гляділа
на нього своїми очима.
3.
Женитися не хотів, бо,
як казав, своєї власної хати не мав, а в винаймленій не хотів сидіти. Гонор не
позволяв. Не був із такого роду, щоб, оженившися, іти зараз на жіноче або
комірне.
4.
Се був старий панський
побережник, що мешкав під малим панським лісом, мав там своє поле й хатину і
сторожив ліса, а часами й сам ще ліпше його обкрадав.
5.
Лінива до розпуки,
пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що
впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої
полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути
незамітно під паху.
6.
Гарувала невпинно, а
як лучилася нагода, то простягала руку й за чужим добром. Брала все, що
сунулося під руку, — збіжжя, насіння, хатні знаряддя або начиння, а особливо
делікатніші речі.
7.
Грубі сльози тиснулися
йому із зимна й з болю все наново в очі. Був до крайності огірчений і
розжалоблений. Мерз страшенно, а ніч ясна та скреготяча здавалася безконечною,
та супокоєм своїм лиш завзивала до ворохобні.
8.
Вже не ставало сили
зносити всяке збиткування, чула себе до крайності ослабленою. З усіх боків
стрічала цікаві очі, а перешіптування жінок, коли показалася між них, не мало
кінця, і їй було вже найприкріше.
9.
Що лише міг у руки
взяти — очищував, порядкував, і загалом працював із такою охотою, неначеб
вижидав щодня візитації самого генерала або й якої іншої військової старшини.
10.
Він стояв хвилину
недвижне, мов прикований, коли лежала йому в ногах, і його грудь тяжко дишіла …
Кілька хвиль стояв тихо, важко віддихаючи, а відтак, як би відзискуючи пам'ять
і розуміючи своє і її положення, копнув її згірдливо ногою і мовчки віддалився.
11.
Вона почала клясти.
Зразу шепотом, зрідка, жахаючися сама своїх страшних слів, розриваючи їх на
смутні шмати, а відтак пристрасно і з диким вдоволенням. З чорною землею в
устах і руками зложеними навхрест хотіла його бачити.
12. Вона прийняла її до себе за
щастя і за здоров'я, за поману своєї доньки, що плакала за мамою майже не
щодня, відколи опустила її хату і стала під розкази свекрухи й чоловіка, якого,
щоправда, не дуже й любила...
Експресіонізм
Едвард Мунк. Крик. Проект«Енциклопедія»
Василь Стефаник
Дорога /Василь Стефаник/. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт
«Камінний хрест». Аудіокнига
«Камінний хрест». Художній фільм /1968/. Режисер – Леонід Осика
Леся
Українка
Вір мені /Леся Українка /. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі». Режисер: В.П.Вітер. Ведуча: Н.Сопіт.
ЛесяУкраїнка. Передача з циклу "Невідоме про відомих" (історії кохання видатних українців за книгою Неллі
Топської "Любов-наснага, любов-журба").
Питання до тексту
Кому належать слова?
1.
Дядько
Лев заклявся на життя,
що дуба
він повік не дасть рубати.
Тоді ж
і я на бороду заклявся,
що
дядько Лев і вся його рідня
повік
безпечні будуть в сьому лісі.
2.
Та я б і цілий ліс продати рада
або
протеребити, – був би грунт,
як у
людей, не ся чортівська пуща.
3.
Але, щоправда, я таки вподобав
породу
вашу лісову. Як буду
вмирати,
то прийду, як звір, до лісу, –
отут
під дубом хай і поховають…
4.
Ту помсту ти злочином називаєш,
ту
справедливу помсту, що завдав я
зрадливому
коханцеві твоєму?
5.
Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, – там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля!
6.
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний
край, де тихі, темні води
спокійно
сплять, як мертві, тьмяні очі,
мовчазні
скелі там стоять над ними
німими
свідками подій, що вмерли.
7.
Тут світляки в траві, я назбираю,
вони
світитимуть у тебе в косах,
то буде
наче зоряний вінок.
8.
Чого ти все розпатлана така?
Нема,
щоб зачесатись чепурненько, –
усе як
відьма ходить. Нечепурно.
І що се
за манаття на тобі?
9.
Не зневажай душі своєї цвіту,
бо з
нього виросло кохання наше.
він скарби творить…
10.
Батьку мій рідний, темненький гаю,
як же я
ніченьку сюю прогаю?
Нічка
коротка – довга розлука…
Що ж
мені суджено – щастя чи мука?
11.
Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рідная!
Потім
поникне краса моя бідная,
ляже
додолу сама…
Сестро!
не будь як зима,
що не
вблагати її, не вмолити!
12.
А тільки ти
жебрацькі
шмати скинути не хочеш,
бо ти
забула, що ніяка туга
краси
перемагати не повинна.
«Лісова пісня». Вистава Національного академічного драматичного театру ім. І.
Франка за драмою-феєрією Лесі Українки.
«Лісова пісня». Художній фільм /1961/. Режисер – В. Конарський
«Лісова пісня». Художній фільм /1983/. Режисер – Юрій Іллєнко
Микола Вороний
Пісня «О, Україно!» Одна з найкращих пісень Січових Стрільців. Слова: Микола Вороний. Музика: Ярослав Ярославенко
Олександр Олесь
Пісня «Сміються, плачуть солов'ї». Музика: Василь Безкоровайний. Слова: Олександр Олесь. Виконує Ніна Матвієнко
Пісня «Сміються, плачуть
солов'ї». Музика:
В.Безкоровайний. Слова: О.Олесь. Виконує Діана Петриненко
Винниченко без брому. Документальний фільм. Це частина серіалу «Українська мрія», над виробництвом якого працює Творче об'єднання документальних фільмів та програм Першого Національного.Телеканал / кіностудія: НТКУ. Режисер: Ірина Шатохіна
