Великдень, Пасха. Таємниці слів.

Слово “пасха”, точніше “песах” – гебрейське (іврит, староєврейська мова), і перекладається буквально як “перескочення”, “перехід”, “вирятування”.

З часів Старого Завіту пригадувало воно історичну подію, коли Ангол Господній, знищуючи первенців в Єгипті, обминав, або ж "перескакував" єврейські доми, в яких одвірки були змащені кров'ю пасхального ягнятка – символу грядущої жертви Сина Божого за гріхи людські. Означало воно перехід, урятування, перескочення Ізраїля, народу Божого, зі стану єгипетського рабства у стан вільних жителів обіцяного краю, землі обітованої. Означало воно й майбутню, Новозавітну Пасху: прийдешній перехід, вирятування, “перескочення” народу віри,  вірних послідовників Христа з духовної країни рабства гріха у вільний стан Землі Обіцяної – країни свободи духа.

З тих пір щорічно чотирнадцятого нісана в кожній єврейській сім'ї готували запечене ягня на згадку про милість Божу до них. Так святкували Пасху в часи Старого Завіту. Старозавітні пасхальні ягнята, як і інші тварини, яких приносили в жертву, слугували прообразом справжнього Викупителя, Який поніс покарання за наші гріхи на Голгофському хресті.

Виникає логічне питання - якщо євреї заради спасіння від згуби в ту далеку ніч споживали запечене ягня і змащували кров'ю одвірки, то як нам сьогодні стати причасниками спасіння від наших гріхів? Відповідь є. Пасха Нового Завіту - це Вечеря Господня, під час якої ми споживаємо хліб і вино, які є символами Тіла і крові нашого Господа Ісуса Христа. В Євангелії від Іоанна 6:53,54 написано: "І сказав їм Ісус: "Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського, й пити не будете крові Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає, та кров Мою п'є, той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня".

Першу новозавітню Пасху Ісус споживав з Своїми учнями під час Таємної Вечері.

Згадуючи події Таємної Вечері варто зазначити, що Христос спочатку спожив з учнями старозавітню Пасху - запечене ягня, і після цього запровадив новозавітню - хліб і вино. Беручи до уваги той факт, що під час святкування Пасхи у євреїв вдома сім днів не мало бути нічого квашеного, Господь з учнями споживав хліб без дріжджів та вино, яке ще не зазнало бродіння, тобто чистий виноградний сік, що є символами безгрішного тіла і крові Ісуса Христа. Таку Пасху запровадив Господь, і таким чином святкують її християни.

У Святому Письмі досить докладно описано святкування новозавітньої Пасхи, але немає жодної згадки про паску, писанки - головні атрибути традиційного святкування. Звідки ж це тоді в християнстві?

Однією з давніх язичницьких релігій, що справили великий вплив на формування релігійних поглядів жителів Київської Русі, був культ Тенгрі. Він був поширений у степових народів - тюрків, гунів, монголів. Останні протягом 250 років (з 1236 до 1480 рр..) панували над Київською Руссю, повпливавши на її звичаї. І ось "... великим святом у тенгріан вважався прихід весни. А за традицією воно відзначалося 25 березня. Відомо, що до цього дня тенгріани пекли паски. Паска уособлювала чоловіче начало. В Індії та в багатьох інших країнах його символом був фалос. Тенгріанскій пасці надавалася відповідна форма, поряд  клали два пофарбованих яйця.

Олександр Пономарів

Культура слова: мовностилістичні поради

Великдень, Пасха

Слово Пасха в словнику за редакцією Б. Грінченка відсутнє, у тлумачному 11-томному «Словнику української мови» та в «Російсько-українському словнику» подане з різними обмежувальними позначками. В українській та інших слов’янських і неслов’янських мовах слово Пасха вживають для позначення відповідного єврейського свята.

Від Пасха утворено українське паска — «солодкий білий хліб, що його випікають до Великодня». А весняне християнське свято воскресіння Христа зветься в нашій мові Великдень (р. відм. Великодня), що й засвідчено в усіх словниках української мови і підтверджено численними ілюстраціями з творів красного письменства. Напр.: «На Великдень на соломі, Против сонця, діти Грались собі крашанками» (Т. Шевченко); «Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна» (І. Нечуй-Левицький); «Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті» (М. Коцюбинський). До Великдень є прикметник великодній: великодні дзвони, великодні крашанки тощо. Порівняймо назви Великодня в інших мовах: п. Вєльканоц (Велика ніч), гр. Ламбрі мера (Світлий день).

                                       

Українські прислів'я. Добро пушить, а лихо сушить

Найдовша скоромовка українською мовою

Анастасія Смєхова

ПРО САДІВНИКА ТА ПИЛИПОВУ РОДИНУ

        У четвер четвертого числа за чверть четвертого дня у центрі столиці садівник роз - садівникувався. Та так розсадівникувався, що разом із садом роз висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипилинятами. Як раз із пилипилинятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка. А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена, та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з`їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидва потім так вимокли перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем,  що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговарювала на мишку, кішку, й сусідську кішку й мишку, та ще й шишки на сосні та шашки на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві - дуби, під дубами - гриби, трава - між грибами, хмарки - над дубами. Й млин стоїть, скоро не вистоїть. Там є собі макітра, що переполумакітрилася на маленькі переполумакітренята. І є собі цебер, що переполуцебрився на маленькі переполуцебренята. І всі вони догори з крупою. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про крупячко. От і набрала Пилипиця на млині борошна та крупячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горба, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала та не тріснула. Як раз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю, яка лавірувала лавірувала та невилавірувала. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там де бабин виоран город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював. А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синців-молодців свіженьких млинців, пироги ж були - перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з орішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушки – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, маківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, й гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: приходьте до нас – почастуємо вас. А Пилипиця стільки наготувала переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала перекликала усіх сусідів, та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли, їли не переїли, та ще й на завтра лишилося. Був бик тупогуб тупогубенький бичок, у бика біла губа була тупа. Тож дісталося і йому ласощів з Пилипихиного стола.
Отже, хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою роз.

Українські прислів'я. Мудрий думає, що говорить, а дурний говорить, що думає

Українські прислів'я. У купі і беззубий собака гавкає.

Розділові знаки при відокремлених додатках

Відеоуроки української мови для 8 класу і для

підготовки до ЗНО. 

Урок 29. Відокремлені додатки можна переглянути ТУТ.

Додатки, на відміну від означень, обставин, відокремлюються рідко. Як правило, відокремлюються звороти, які мають значення обмеження, виключення, заміщення й починаються словами крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, наприклад, навіть, зокрема, на відміну від й под., якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються, наприклад: 

1. Зло нічого не дає, крім зла, вмій прощати, як прощає мати (М. Луків). 2. Ці долини одвіку родили, окрім жита, таланти і сили (Т. Масенко). 3. Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донченко). 4. За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).  5. На лівобережжі, замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені (М. Стельмах).        

Розділові знаки при відокремлених уточнювальних членах речення

Відеоурок  Відокремлені уточнювальні члени речення можна переглянути  ТУТ.

Відокремлені уточнювальні члени речення в усному мовленні виділяються паузами, а на письмі – комами, рідше – тире (коли перед ними можна поставити слова  а саме), наприклад: 1. Там, над церковною дзвіницею, лелека вже не кружеля (В. Кобець). 2. Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство (М. Стельмах). 3. Ліворуч нього, у кутку, стояло велике, у людський зріст, трюмо (В. Кобець).

Відокремлені уточнювальні члени речення можуть уводитися за допомогою слів тобто, себто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, навіть, причому, у тому числі, наприклад: 1. Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Гр. Тютюнник). Він по­любляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Ю. Яновський). 

Розділові знаки при відокремлених обставинах

Відеоурок  Відокремлені обставини. Розділові знаки 
можна переглянути ТУТ.

1.   Комами відокремлюються обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, незалежно від позиції, яку вони займають відносно дієслова-присудка, наприклад: 1.Серпнева ніч, здійнявши руки-крила, напнула зоряну хустину (М. Ясакова). 2. По житах босоніж ходить надвечір’я, колосків торкаючись золотим чолом (Л. Семко).  3. Розщібнувши душу на всі ґудзики, травень понад Києвом летить (Н. Поклад).

     Примітка 1. Відокремлені обставини способу дії можуть приєднуватись  до дієслова-присудка за допомогою порівняльних сполучників мов, немов, ніби, як, наче, неначе, неначебто, які надають відокремленню уявного значення, наприклад: Немов стомившись, згаснуть зорі, і потьмяніє місяця сльоза (І. Драгун).

     Примітка 2. Не виділяються комами дієприслівникові звороти фразеологічного типу, якщо вони стоять безпосередньо після  дієслова-присудка і становлять з ним одну ритмомелодичну групу, наприклад: до свята готувалися всією родиною,  працювали не покладаючи рук. Вона не звикла сидіти склавши руки (М. Рильський).

Якщо дієприслівниковий фразеологічний зворот віддалений від дієслова-присудка іншими словами або стоїть перед ним, утворюючи з дієсловом-присудком різні ритмомелодичні групи, такий зворот виділяється комами, наприклад: Впали наші козаченьки, не моргнувши оком, під Москвою, під Кабулом, під четвертим блоком (В. Сторожук).

2.   Виділяються комами відокремлені обставини, виражені одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії, наприклад: 1. Бурхливі хвилі в піні білій, переливаючись, летять (Г. Чупринка). 2. За ворітьми сіріла дорога, спочиваючи, аби прокинутись удосвіта (Є.Гуцало). 3.  Ішли жінки, співаючи, на лан (В. Сторожук).

            Примітка. Не відокремлюються одиничні дієприслівники, якщо вони стоять безпосередньо при присудку і мають значення прислівника. Такі дієприслівники вказують на спосіб дії (як? яким способом?), наприклад: 1. До хати вона ішла заточуючись (М. Стельмах). 2. Його сусід говорив кваплячись (Є. Гуцало).

Дієприслівники і дієприслівникові звороти, що стоять після сурядних і підрядних сполучників, у вимові паузою від них не відділяються, проте на письмі відділяються від сполучника комою тоді, коли цей сполучник стосується інших членів речення або з’єднує складові частини речення (такі обставини можна відірвати від сполучника і переставити в інше місце речення без сполучника), наприклад: 1. Пісня злетіла в далеч надземну, зіркою стала і, зажурившись, в ніченьку темну з обрію впала (Г. Чупринка). 2. Між голими деревами, які, перебуваючи в непорушному, байдужому гурті, здавалися чужими одне одному й далекими, було повно повітря, настояного на міцному морозі (Є. Гуцало).  3. Дивно, але, не усвідомлюючи чогось значливого, ми наосліп знаходимо один одного (Г. Овсієнко).          

Між двома дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, з’єднаними неповторюваними сполучниками і, та (= і), чи, або, кома не ставиться. Такі обставини вважаються однорідними.

Але якщо такий сполучник з’єднує присудки в реченні, а не однорідні обставини, то кома може ставитися як перед таким сполучником, так і після нього, наприклад: 1. Дуже поволі, неквапливо листки, кружляючи й шарудячи, опадають донизу (Є. Гуцало). 2. Якісь звірі звивались тут, здиблюючи хребти чи припадаючи животами до землі, й долинав їхній застережливий рик (Є. Гуцало).

Можуть відокремлюватися обставини, виражені іменниками з прийменниками або прийменниковими словосполученнями всупереч, наперекір, попри, на зло, відповідно до, залежно від, згідно з, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, на відміну від, за відсутністю тощо. Відокремлення таких обставин залежить від ступеня їх поширеності, змістової близькості до основної частини речення, наявності додаткових обставинних значень, стилістичних завдань та ін.

            Незалежно від позиції в реченні відокремлюються обставини, виражені іменниками з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи.

            Інші обставини відокремлюються за бажанням автора, наприклад: 1. Я, всупереч погрозам і прогнозам, живу, живу, землі своєї син! (М.Лубківський). 2. Та дедалі цей пташиний виводок більшає, виростає, наче всупереч законам природи повертається додому з осіннього вирію... (Є. Гуцало). 3. Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник). 4.  А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І.Цюпа).  5. Було,  незважаючи на травень, душно, як улітку (М. Коцюбинський).