Роман
"Майстер корабля" /1927/
Герої роману.
Герої роману мають незвичні для
української традиції імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Баджін, Стелла, Зекія, Сін-Бао,
Майк, Генрі. Ще два герої – це
Директор та Професор. Тільки одного героя звуть власне українським ім'ям -
Богдан.
Це - «творці молодої
Республіки й української кінематографії, за екзотичними іменами яких були прототипи реальних людей, представників
творчої інтелігенції» [Гнатюк] – Олександра Довженка, Павла
Нечеси, Василя Кричевського, Іти Пензо, з якими співпрацював і дружив
Ю.Яновський, – вважає дослідниця Мирослава Гнатюк.
У творі їх автор «переодягає» у
романтичних, сповнених сил і натхнення персонажів – Сева, Професора, балерину
Тайах, Директора. Письменник, на думку Р.Мовчан, «насичуючи «Майстра
корабля» авантюрними, пригодницькими
елементами, натхненно передаючи життєствердну атмосферу творчості,
дерзання, намагаючись «увіковічити» в
образах романтичних героїв своє вишукане, рідне по духу товариство (О.Довженко,
В.Кричевський, П.Нечеса, Іта Пензо, Г.Гричер), сміливо дав волю своїй розкішній
уяві» [Мовчан].
Молодим
і сповненим сил на посаді художнього
редактора кінофабрики з’явився у 1926 році сам Ю.Яновський. «До кінофабрики
я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці» [Яновський
1983: 13], – зізнається у своїх мемуарах То-Ма-Кі. До Одеси молодого письменника «перетяг» відомий футурист Михайль Семенко.
Останній «витратив
не багато аргументів, щоб переконати тебе (Яновського) приєднатися до його
футуристичної кумпанії, почати працю в редакції, друкуватися в газеті»
[Бажан], а також запропонував писати сценарії до кінофільмів, і молодий
письменник почав працювати «під егідою
Михайля Семенка у Всеукраїнському фото-кіноуправлінні», в якому відомий
лідер футуристів «завідував сценарною
редакцією», а «Юра був у нього редактором», – згадує Микола Бажан. Юрій Яновський дружив не тільки з Олександром
Довженком, але й з Миколою Бажаном, Михайлем Семенком. Нова галузь мистецтва –
кіноіндустрія – потребувала нових сил, якими стали молоді письменники Майк
Йогансен, О.Досвітній, Д.Бузько, Ю.Яновський та М.Бажан. Останні вперше почули
«шелестіння кіноапарата та тріщання юпітерів» [Бажан], і ці перші «наші кроки в
кіно були спробами дитини, що вчиться ходити» [Яновський]. З Йогансеном,
Слісаренком, Смоличем, Довженком у 20-х Юрій Яновський входив до ВАПЛІТЕ, і
з останнім разом довелося працювати пліч-о-пліч на Одеській кіностудії. У цей
час робив свої перші спроби радянський кінематограф, біля керма якого стояв
визначний майстер кіно Олександр Довженко, першими досягнення ми якого були
«Арсенал», динамічна «Сумка дипкур’єра», іронічно-символічна «Звенигора». У
20-х Одеса захворіла на кіноманію і величала себе «Голлівудом на березі Чорного
моря». Творчі і життєві шляхи Юрія
Яновського та Олександра Довженка перетнулись саме тут, що вилилось у
спільній творчості і міцній дружбі. У «Майстрі корабля» То-Ма-Кі (автор)
називає Сева (Довженка) – «мій перший друг». Молодий кінорежисер став духовно
близьким Юрію Яновському, для якого завжди був талановитим майстром і вірним
другом.
Образи героїв роману розкриваються переважно
в трьох людських вимірах: у творчій
праці, дружбі й коханні. Оповідач не лише розмірковує над сценарієм, а ще й
бере безпосередню участь у монтажі документального фільму. Режисер Сев із
головою занурюється в підготовку до зйомок нової картини про море. Матрос
Богдан своїми розповідями про морські пригоди надихає сценариста й режисера.
Усі разом захоплені побудовою корабля для майбутнього фільму. А Богдан ще й
виготовляє «майстра корабля»:
«Так я називаю фігуру, що живе під бугшпритом.
Вона веде корабель, оберігає його від
рифів і заспокоює хвилі». Цю фігуру Богдан зробив подібною на свою кохану
Баджін, з якою його розлучила примхлива доля.
У творчій співпраці міцнішає чоловіча дружба, але вона також проходить
випробування в любовному трикутнику: головний герой і режисер Сев закохані в
чарівну танцівницю Тайах. Це доволі самостійна емансипована жінка, яка
намагається розібратися в собі та своїх почуттях. Автор зображує такий тип
взаємин, у яких жінка є рівноправною учасницею — вона воліє самостійно робити
вибір супутника життя, а не бути заручницею чоловічої волі.
«Еnізоди з персонажами твору подані в
осмисленні кіномайстра То-Ма-Кі, який нібито nuшe свої мемуари через
nівстоліття nісля зображуваних nодій. Органічно вплетені сюди нотатки синів
героя, листи його коханої — балерини Тайах, розповіді матроса Богдана й роздуми
про різні життєві смисли самого мемуариста. Відтак перед читачем вимальовуються
не npocmo будні з життя й творчості українських кіномайстрів 20-х років, не
лuшe їхні турботи в зв'язку зі створенням сценарію фільму та будівництвом для
цього сnеціального корабля, а широкі картини творчого життя людини, за яким
стоїть великий узагальню- ючий смисл. Метафоричний лад роману підводить до
думки, що з творчим на- тхненням, з турботою npo культуру кожної нації, про
завтрашній день людства має будуватися все життя на планеті, і тоді
перетвориться вона на казковий край мирної праці й гармонійно розвинутих
особистостей». (Михайло
Наєнко, дослідник літератури).
Оповідач ТО-МА-КІ - це людина, яка вже осмислила свій
життєвий шлях, бо "сиве волосся до чогось зобов'язує". Головний герой
вболіває за те, що балет витісняється фізкультурою, а в художніх творах зникає
головна ідея. Тому й перериваються ці роздуми спогадами про молодість, про
зародження і становлення українського кіномистецтва, про секрети творчої праці.
Ю. Яновський також подає передісторії інших персонажів — Директора, Сева,
Богдана. Наприклад, "бурлака моря" розповідає про різноманітні
карколомні пригоди та екстремальні ситуації зі свого життя, що сталися дуже
давно. Богдан переконаний: "Я спостеріг, що такі мої пригоди завжди
траплялись тоді, коли я починав революцію, бунт або протестував проти
несправедливості". Одна з цих історій захопила Сева, тому і вирішив він
написати сценарій майбутнього фільму. Оскільки події відбуваються на морі, то
потрібен красень-парусник, який для письменника та його героїв став символом
краси, одухотвореної творчості, прагнення до високих ідеалів
Сев.
Неважко в цьому героеві впізнати Олександра Довженка - палкого,
гарячого, нестримного режисера. На сторінках роману Сев постає як вольова,
горда, емоційна людина. Він замріяний у сюжети свого нового фільму і закоханий
у таємничу бале- рину Тайах. Сев виступае на сторінках роману як неординарна особистість,
яка дуже захоплена своею працею. І ця праця у нього дорожча над усе. Як сказала
Тайах про То-Ма-Кі і Сева: «Ви якісь дивні люди, нічого подібного я не бачила в
себе на півночі. Я почуваю вашу молодість, як морське повітря".
Богдана знаходять головні герої Сев, То-Ма-Кі, Тайах непритомного у
хвилях моря: "Ми побачили, як хвиля несе щось на собі... Екземпляр людини,
що ії викинуло море, був навдивовижу живучий... Тепер перед нами стояв блідий
матрос, чорнявий і смаглявий із затьмареними синіми очима" . "Я —
Богдан — пропищав він, коли ми його підняли нести" . Богдан невтомно
розповідає про свої мандрівки та пригоди в заморських країнах. Практично весь
роман побудований на його розповідях. Він одразу ж стае загальним улюбленцем. Він
весела та захоплена мандрівками людина, але за всіма його розповідями прихована
велика туга за Батьківщиною, недарма його ім'я суто українське - Богдан.
Тайах.
Прототипом Тайах є італійська балерина Іта Пензо. Сев називае їі
іронічно Монкі від англ. monkey — мавпа: "Тайах весело сміється і лукаво
поглядає на мене і на Сева. — А взагалі ви нагадуєте прекрасну мавпочку, -
додає Сев серйозно, — вона гризе горішок на дереві і влучає звідти горішком. -
Монкі (monkey), — так це звучить англійською мовою". Богдан називає Тайах
«рижою видрою»: «Між іншим – приїхала вже ваша рижа видра, бо вона весь час
ходила тут по вулиці, розшукуючи вас".
Тайах - чарівна, загадкова, пристрасна жінка, яка зачарувала двох
романтиків. Вони їі кохають, але по-різному. То-Ма-Кі сприймає ії як
"египетську царицю", що спокушає, недарма впродовж твору він їі
називає тільки Тайах, а Сев сприймає їі як земну жінку. У Тайах теж різне
ставлення до двох героїв. З То-Ма-Кі в
неї довірливі, дружні стосунки: "Дружочок, любий! - скрикнула Тайах,
підбігаючи до авто"; "Дружочок! Почала писати в Мілані, сьогодні
приїхала до Берліна"; "Через ріжок іде надпис: "Милому,
ідеальному другові з Genova", а з Севом — цілком земні стосунки закоханого
чоловіка і жінки: "Монкі, ви мене любите? Слово честі, не знаю, Сев".
Взагалі, якщо простежити події роману, то Тайах залишаеться з матросом
Богданом.
Професор.
В особі мудрого і проникливого Професора вгадуються риси художника
В.Кричевського. Цей герой постає як знавець мистецтва та історії міста Одеси,
порадник для молодих кінопрацівників. Вже на перших сторінках роману дізнаємося
від автора: "Я півроку зневажливо топтав тротуари, поки взнав від
Професора, що цей камінь привезено з Італії, і що це - закам'яніла лава
Везувію" . Тo-Ма-Кі веде довгі бесіди з иим, слухає його поради: "Ми
вийшли від Професора, зігріті теплом цієї людини". У нього є багато
корабельних книжок і рукопис китайського
корабельного майстра, який він подарував То-Ма-Кі. Професор є теж загадковою
особистістю, можна його назвати чаклуном: "У мене перемішалося все:
корабель, книжка, божок, Тайах, чудні плетені паруси з книжки й ті тисячі
років, які незримо перебували в кімнаті Професора".
Директор.
Прототипом Директора "став колишній матрос Павло Нечес, який у той
період очолював одеську кінофабрику, - колоритний характер, відкрита натура,
послідовний у нелюбові до адміністративної "дипломатії", керівник,
який мав неабияке чутгя на таланти і вмів довіряти їм" .
Отже, всі головні герої роману мають своїх прототипів. Герої другого
плану прямих прототипів не мають (Баджин, Ганка, Поля, Муха, Стелла, Син-Бао,
Зекія, Майк, Генрі). Тільки згадуваний у розмові між Директором та То-Ма-Кі
Михайль є реальною особою - поетом-футуристом Михайлем Семенком ( І 892-1937):
"Михайль - мій колишній метр. А загалом він ватажок лівих поетів нашої
Країни. Футурист, що йому завжди бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути
новим".
