Відеоурок Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові можна переглянути ТУТ.
Пряма мова в
тексті виділяється трьома способами:
1)
береться з
обох боків у лапки разом із знаком питання, знаком оклику і трьома крапками
(крапка і кома виносяться за лапки), наприклад: “А я вже бачив день!” — “Коли?!” —
“Не знаю”. — “Який же він?” — “Хороший! Дуже славний!..” — “Ет, — байдуже
озвалася матуся, — то був не день, то сполох був, та й годі” (Леся Українка);
2) у
діалогах починається з абзацу, і перед нею ставиться тире, наприклад:
Михась слухає товаришів і раптом каже:
— Живе не може бути без сонця, — і обводить поглядом
довкола,
— І справді, — радісно всміхаються діти. — Все від
сонця. І трава, і дерева, і рибка, й метелики. І людина не може жити без сонця…
— І без води, — говорить дівчинка, дивлячись на плин
ріки…
— І без повітря… (І.Цюпа);
3) у
драматичних творах пишеться після назви дійової особи і крапки, наприклад:
Демид. Як поживаєте?
Карпо. Спасибі! Живемо
серед натури, здається — натурально! Щодня бачимо, як на світ благословляється,
як сонечко сходить, цілий день працюємо і, утомлені, разом з сонцем
одпочиваємо.
Демид. Радісно і мило
так жить (І.Карпенко-Карий).
В усіх випадках пряма мова починається з
великої букви.
Розділові знаки при словах автора
вживаються по-різному залежно від того, де стоять вони.
1.
Якщо пряма мова стоїть після слів
автора, то перед нею ставиться двокрапка
і перше слово пишеться з великої літери. Знак питання, знак оклику і три крапки
ставляться перед закритими лапками, крапка – після них, наприклад: 1. Хочеться мовити собі й кожному:
«Бережімо свої таланти!» (А. Камінчук). 2. Обіпершись вітрові на спину, кричить Тарасова гора:
“Нема на світі України, немає другого Дніпра!..” (В.Симоненко).
2.
Якщо пряма мова стоїть перед словами
автора, то після неї ставиться знак оклику, або знак питання, або три крапки
(залежно від характеру речення) і тире.
Коли в кінці прямої мови повинна бути крапка, замість неї ставиться кома, яка
виноситься за лапки. Слова автора починаються з малої літери, наприклад: 1. «Вартуй! Вартуй!» - з Кирилівської
брами. «Вартуй! Вартуй!» - від Київських воріт (Л. Костенко). 2. «Чи ж буває Вкраїна без верби й
калини?» — дивуються наші земляки. (В. Супруненко).
Якщо
слова автора розривають пряму мову, то знаки ставляться залежно від місця
розриву, а саме:
3.
Якщо на місці розриву не повинно бути
ніякого знака або мала бути кома, крапка з комою, двокрапка, тире, то слова
автора виділяються з обох боків комою й тире, а пряма мова продовжується з
малої літери, наприклад: 1. М’яким димком розмита далина. І агроном, поглянувши у
небо: “Оце б дощу, - промовив сам до себе, – їй-богу, погорить озимина…” (Б. Олійник). 2. «Треба стягтися, –
сказали сини, – спершу на плуга із доброї криці» (В. Забаштанський).
4.
Якщо на місці розриву мала бути
крапка, то перед словами автора ставиться кома й тире, а після них – крапка й
тире; друга частина прямої мови починається з великої літери, наприклад: 1. “Слухай, батьку, - син доросло доторкнувсь мого плеча. - Як же ми з тобою
схожі! Дерево і деревце…” 2. «Ні,
я хочу іншого життя, – мало не вголос подумав Віктор. – Навіщо грати на
скрипці, коли тебе ніхто не слухає і не бачить?» (А. Звірик).
5.
Якщо на місці розриву мав бути знак
питання, або знак оклику, або три крапки, то перед словами автора зберігається
цей знак і додається тире, а після слів автора ставиться крапка й тире, друга
частина прямої мови починається з великої літери (можливий правопис з малої
літери, якщо при відсутності розриву три крапки стояли в середині речення),
наприклад: 1.
“Яких же я людей бачу? — одказує Кармель. — Багатих та вбогих” (Марко
Вовчок). 2. «Я був так далеко, але
нічого кращого од цвіту моєї землі так і не знайшов... – знову думав він. –
Можливо, нічого кращого й нема» (А.
Звірик).
6.
Якщо в словах автора є два дієслова зі
значенням висловлювання, одне з яких
стосується першої частини прямої мови, а друге – другої, то після слів автора
ставиться двокрапка і тире. Пряма мова продовжується з великої літери,
наприклад: «Така сувора
діалектика, – подумав Віктор. І відразу ж спохватився: – Все на світі вмирає, а живе тільки мати...» (А. Звірик).
7.
Якщо пряма мова стоїть у середині
авторських слів, то перед нею ставиться двокрапка, а після неї – кома й тире
(якщо пряма мова закінчується знаком питання чи знаком оклику або трьома
крапками, то кома опускається), наприклад: Промовлю: «Вінниця !» – і дзвінко так, і лунко. Й не
помічаю, що уста тулю у слові цім, немов для поцілунку (В. Рабенчук).
