Слово українське живе, бо зродилося з Любові. Слово українське сильне, бо зросло на Вірі. Слово українське віще, бо несе під серцем Надію. Слово українське чесне, бо освячене Правдою. Слово українське заповітне, бо покликане здобути Волю. Ярема Гоян
Микола Зеров. "Київ - традиція"
М. Зеров «Київ − традиція»
Тема: відтворення історії міста Києва від найдавніших
часів до початку ХХ століття; оспівування
Києва як могутнього державного й
культурного центру України,
Європи, у якому й нині продовжуються славні предковічні традиції
творчості; усвідомлення історичної ролі Києва, його визначального місця в нашій
історії.
Ідея: утвердження нездоланності, незнищенності
стародавнього Києва, його культури, духовності.
Жанр: сонет
Сонет /від італійського "sonetto" - "маленька пісня" або "маленький звук"/ — ліричний вірш, що
складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба. Сонет завжди має два катрени /чотиривірші/ на
початку, у яких позначається тему твору,
і двох терцетів
/тривіршів/, які становлять висновок сонету.
Вид лірики: громадянська лірика (історіософська /від історіософія — мудрість історії,
осмислення історії нащадками/).
Римування: перехресне (абаб) і кільцев (абба).
Віршований розмір: ямб
Композиція: розмова ліричного героя з містом, яке
персоніфікується.
У сонеті М. Зеров
змальовує Київ як місто з тисячолітньою історією, згадує окремі сторінки
історії:
подорож
апостола Андрія по Дніпру та його пророкування /«...на сих горах возсіяє
благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог» («Літопис
Руський»)/:
Ніхто твоїх не
заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої
висоти.
німецьке плем’я готів, яке з II ст. до ІV ст.
панувало на території нинішньої України, та готське місто над Дніпром —
Данпарштадт:
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.
І Данпарштадт із пущі виглядав.
Готи — германські племена, які у III ст. встановили своє панування в
Північному Причорномор'ї, утворивши тут Готську державу - Гетику. Закріпившись
у Північному Причорномор'ї, готи почали свою військову експансію на Балкани і
Малу Азію. Найбільшої могутності й сили політичне об'єднання готів досягло в
середині IV ст. н. е. за правління короля Германаріха (332-375 рр.). Готські завойовники дійшли до кордонів
Римської імперії, проливаючи кров і спустошуючи все на своєму шляху. 376 року готи були розгромлені кочовими племенами гунів. Після цієї
нищівної поразки Гетика як держава швидко занепала.
Данпарштадт («Дніпрове місто», за іншою версією «місто Донара — бога грому і війни») – столиця Остготського королівства (ІІІ – ІV ст.), саме
племена готів дали найбільшій річці України її сучасну назву Данпар (чи
Данапр), зруйноване гунами 375 року.
варязьке
військо, що його зібрав князь Володимир, щоб захопити Київ : «тут бивсь норманн».
Нормани — вихідці з країн Скандинавії.
На Русі їх називали варягами. Норманські князі з бойовими дружинами служили
слов'янам та очолили династію. Нормани на Русі швидко слов'янізувалися й
розчинилися серед населення.
польського
короля Болеслава Хороброго (тестя Святополка), що 1018 р. захопив Київ («і
лядський Болеслав щербив меча об Золоті ворота») ,
.
. . і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота.
Щербив меча об Золоті ворота.
Болеслав I Хоробрий (967—1025) ― син Мешка
І князь польський з 992
p., король з 1025 р. З династії Пястів. Перший король Польщі. Болеслав був не тільки
рішучим воєначальником і відважним королем, а також дуже спритним, розважливим
і послідовним політиком. Під час його правління Польща значно розширила свою
територію, як шляхом завоювань нових земель, так і шляхом мирних договорів. Він об’єднав під своєю владою всі
польські землі, захопив Чехію і Моравію у 1018 р. У 1000 р. в м. Гнезні було створено архієпископство. Цим актом
Польська церква проголосила незалежність від німецького архієпископа.
посла
германського імператора Рудольфа II — Ляссота Єріха, відомого своїм
«Щоденником», де містяться відомості про Україну:
«Про
тебе теревені плів Ляссота».
Лясота
Еріх (бл. 1550—1616) — австрійський дипломат. Навчався в Ляйпцизькому і
Падуанському університетах. З 1585 на дипломатичній службі в німецького
імператора Рудольфа II. За його дорученням навесні 1594
прибув на Запорожжя з метою агітації козаків
виступити на боці Австрії проти Туреччини і залишив нащадкам цінне свідчення
з історії Базавлуцької Січі. Щоденник німецького посла фактично є першою документальною розповіддю про
життя січового братства.тЩоденник подорожі Лясоти містить
важливу інформацію для істориків. Зокрема, досить детально змальоване життя запорожців
на Січі, яка в той час перебувала на о. Базавлук. Записки Лясоти є також першим
документальним свідченням про функціонування козацької ради.
Левассера
Боплана — французького інженера на польській службі, автора «Опису України»
(1650 р.): «І Левассер Боплан байки
складав».
Левассер Де Боплан Гійом (бл. 1600—1673) —
французький військовий інженер, родом із Нормандії. У 1630—1648 перебував на
службі у польського уряду, керував будівництвом фортець на півдні України.
Повернувшись до Франції, опублікував "Опис України, або областей
королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і
Трансильванії" (1650), що містить цінні відомості з історії, географії,
культури та етнографії України. У 1648—1650 видав карти України (передруковані
В.Кордтом у "Матеріалах з історії російської картографії",
1899—1910).
Київ
початку XX століття /діяльність творчої інтелігенції — членів київської
Асоціації панфутуристів («аспанфути») та молодого П. Тичини/:І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І «Плуга» вів у сонячні комуни.
Отже,
Київ був бажаною здобиччю для
багатьох воїнів. Проте, незважаючи
на тяжкі випробування, і в сучасні
авторові часи місто
залишається потужним культурним
центром, у якому панує свобода творчості: М. Зеров згадує футуристів і П. Тичину, митців — протилежних за світовідчуттям. Національне
відродження поет-класик пов’язує з новаторством Павла Тичини, котрий
сприймається автором як «голосний і
юний», що «животворив душею давній міт (міф)», прокладаючи своєю поезією шлях у
майбутнє. Сонет закликав земляків не впадати у відчай, а
зосередитися на духовності, творчості.
Художні засоби:
Епітети:
войовничі готи, голосний і юний Тичина,
давній міт, сонячні комуни
Метафори:
животворив душею, «Плуга» вів, лядський
Болеслав щербив меча об Золоті ворота
Персоніфікація: «ніхто твоїх не заперечить прав» /про Київ/
Метонімія: «Данпарштадт із пущі виглядав»
Синекдоха: «тут бивсь
норманн»
Іронія: І в наші дні
зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили
табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Фразеологізми:
теревені плів, байки складав
Підписатися на:
Дописи (Atom)