Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Дорогі гості, та в середу трапилися

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури.Не потурай журбі - вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю

Розділові знаки при відокремлених прикладках

Відеоурок Відокремлені прикладки. Розділові знаки можна переглянути ТУТ.

Відокремлення прикладок

            Відокремлюються:

1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника, наприклад: 1.  Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).  2. Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово (А. Малишко).

            Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника,   відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад: 1. Нічка в чорному  –  вдова  –  сипле зорі з рукава (В.Сторожук). 2. Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).

Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.

2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад: 1. Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало). 2. У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).

3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад: 1. Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки... (Є. Гуцало). 2. Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).

4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад: 1. Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко). 2. Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний (Л. Дмитерко).

5. Власна назва в ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова  а саме, тобто, а звуть його), наприклад: 1. І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець). 2. В нього дуже смішне прізвище – Замриборщ (М. Стельмах).

6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад: 1. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар). 2. Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 3. А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко). 4. Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).

            Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо  не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад: 1. За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець). 2. На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).

Розділові знаки при відокремлених означеннях

Відеоурок  Відокремлені узгоджені означення. Розділові знаки  можна переглянути ТУТ.

Відеоурок  Відокремлені неузгоджені означення.
Розділові знаки  можна переглянути ТУТ.

Відокремлення узгоджених означень

Відокремлюються комами:

1.      Поширені узгоджені означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, якщо вони стоять після означуваного слова, наприклад: 1. Верба, задивлена у воду, милується на власну вроду (М. Луків). 2. Я прийшла до березня за пролісками, а повернулась додому з кошиком, повним ніжності (Л. Семко).

2. Поширені і непоширені означення, які стоять перед означуваним словом і мають додатковий обставинний відтінок значення (причини, умови, допусту), наприклад: 1. Зо­грітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). 2. Спо­лохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). 3. Неполохливий і допитливий, тхір цікаво вглядався зеленими очицями в жінку (Є. Гуцало).

           Примітка. Не відокремлюються означення, які стоять перед означуваним словом і не мають додаткових обставинних відтінків значення: 1. Гірчать нагріті сонцем полини, пливуть хмарини білі, як вітрила (М. Луків). 2. Вмиті росами квіти злегка похитувались (І. Цюпа).

3.   Поширені і непоширені означення, якщо вони стосуються особового займенника (незалежно від їхньої позиції), наприклад: 1. Колись теплі хвилі цієї ріки несли нас, щасливих, в рожеві краї (І. Козак). 2. Від щастя світлу і заплакану, її він носить на руках (В. Кобець).

4.   Два або більше непоширених означення, що стоять після означуваного іменника, перед яким уже є залежне від нього означення, наприклад: 1. На дужих крилах підхопив мене весняний ранок, лагідний і чистий (Д. Пічкур). 2. Весь світ, рожевий і зелений, від сну бутонами воскрес (Л. Семко).

Примітка 1. Якщо непоширені означення стоять після означуваного слова, перед яким немає іншого

означення, їхнє відокремлення не обов’язкове: 1. Вінниця, мокра і сіра, по антени ввійшла в туман (В. Кобець). Човни невеликі, стрімкі неслися над водою, як чайки (В. Козаченко).

Примітка 2. Якщо непоширені однорідні означення мають виразне експресивне значення, то можуть виділятися за допомогою тире. Такі означення найчастіше займають позицію в кінці речення, і їх виділення зумовлене бажанням автора привернути увагу до відокремленого означення, яке розкриває зміст означуваного слова: 1. Він прийде несподівано, зненацька, той день – остиглий, мовчазний, сумний (Н. Поклад). 2. Давно вже не було в цих краях такої зими – сухої й морозної (М. Потупейко).

5.   Поширені і непоширені (як препозитивні, так і постпозитивні) означення, якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення, найчастіше – присудками. Такі означення відокремлюються комами, іноді – тире (залежно від волі автора), наприклад: 1.  Дніпро дихав на повні груди, котив води до моря, таємничий і грізний сеї пори (Ю. Мушкетик). 2. Поміж словами – сонця струни, а в серці – радості крило тріпоче, неповторне, юне, і знов довкола зацвіло (М. Стасюк).

6.   Поширені і непоширені означення незалежно від позиції, якщо вони стосуються слова, пропущеного в основній частині речення, але на яке вказує контекст або ситуація, наприклад: 1. Поспішаю, самотня, додому (С. Травнева). 2. Орем і сієм, гнані і голодні, і маєм те, що в долі заслужили (М. Луків).

Відокремлення неузгоджених означень

     Відокремлюються переважно неузгоджені означення, виражені іменником у непрямому відмінку з прийменником або без нього, рідше – інфінітивом, якщо потрібно підкреслити їхнє значення.

     Неузгоджені означення відокремлюються комами, якщо:

1.   Стосуються власної назви та особового займенника, наприклад: 1. Завжди похмура з обличчя, грубуватої вдачі, вона тримала на собі чоловічу роботу на господарстві, в хаті, на городі (Є. Гуцало). Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко).

     Примітка. Неузгоджені означення, які стосуються загальних іменників, можуть як відокремлюватись, так і не відокремлюватись залежно від їх семантичного навантаження, наприклад: Ректор, людина невисокого зросту, з м’якою інтелігентною посмішкою, зустрів Богдана привітно (М. Стельмах).

2.   Стоять в одному ряду з відокремленими узгодженими означеннями. У таких випадках умови відокремлення узгоджених означень поширюються і на відокремлення неузгоджених, наприклад: Маленька, пухнаста, з настовбурченим колючим гіллям, ялинка схожа на зелену пташину (Є. Гуцало).

3. Виражені інфінітивом, перед яким можна поставити а саме. Це відокремлення відбувається здебільшого в кінці речення і має уточнювальне значення. У таких випадках ставиться тире, наприклад: 1. У дуба сила є велика – віки стояти край горба (А. Звірик). 2. Це було велике мистецтво – працювати коло землі (М. Рябий).

Вірний - правильний. Секрети слововживання

Винятковий - виключний. Секрети слововживання

Розділові знаки при узагальнювальних словах

Після узагальнювального слова або словосполучення перед переліком однорідних членів речення ставиться двокрапка (зрідка –  тире), наприклад: 1. І здається, що пропахло все хлібом навкруг: сад, подвір’я, ластівки, навіть річка і луг... (В. Сторожук). 2. Не ваблять міста кам’яні простори, магнітом тягне батьківська земля: ліси, долини, рідні косогори, блакитна річка, золоті поля (М. Дорош). 

            Примітка. Якщо після узагальнювального слова стоять слова а саме, наприклад, тобто, як-от тощо, то перед ними ставиться кома, а після них – двокрапка: У лісі діти назбирали багато різноманітних грибів, а саме: боровиків, лисичок, підберезників, сироїжок.

Після переліку однорідних членів перед узагальнювальним словом ставиться тире, наприклад: 1. Люди, трави, дерева, овіяні тишею води, стебелина зела та безмірно далекі світи – все під місячним сяйвом стамовує в трепеті подих, люди, трави й дерева стають наче рідні брати (М. Луків). 2. Дуби похмурі й мовчазні, березки світлі і веселі, і рясту першого пастелі у чорнолісій глушині – усе таке святе мені... (М. Луків).

Якщо однорідні члени ідуть після узагальнювального слова і не закінчують речення, то перед ними ставиться двокрапка, а після них – тире, наприклад: 1. І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю (В. Кобець). 2. Вона мріяла –  про те, як вони всі разом: тато, мама і вона – пройдуться по вулиці (Л. Степанова). 3. Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу – росли молоді осокори, клени й каштани (В. Собко).

Однорідні і неоднорідні означення

Однорідними треба вважати означення:

    1.  Коли вони характеризують предмет з одного боку (при переліку різновидів предмета) або вказують на ознаки предмета одного порядку (позитивні чи негативні, колір, розмір, форма, смак тощо). Наприклад: І кавуни гойдаються на плоті, мов дітвора в рябих, смугастих сорочках (М.Стельмах).

    2.  Коли наступні означення підсилюють, уточнюють попереднє.  Наприклад:  Сиві, аж чорні хмари стрімголов летять до далекого обрію (М.Лазорський).

3.  Коли означення є художніми (епітетами).   Наприклад:  1.Торкну гілля – і заіскриться дзвінкий, веселий краплепад (Л.Семко). 2.Рівна, прозора, проста до геніальності нота з’єднує віки (Ю.Яновський).

4.  Два означення, якщо перше з них є непоширене, а друге – поширене (виражене прикметниковим або дієприкметниковим зворотом).   Наприклад:  1.Ходімо в ліс. Там нас дерева ждуть, іще живі, людиною не страчені (В.Кобець). 2. Вийшла з лісу олениця з оленятком на тонких, зранених об гостре каміння ногах (В.Кобець).

5.  Коли вони стоять після означуваного слова.   Наприклад:   1. Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах (Л.Талалай). 4. Вниз голівки свої пишні нахилили квіти ніжні, нерозважні, безпривітні (Г.Чупринка).

Неоднорідними виступають означення:

1.  Якщо вони характеризують предмет з різних боків (колір і форма, матеріал і розмір, якість і місцезнаходження тощо). Такі означення, як правило, виражені прикметниками різних лексико-граматичних розрядів (сполученням якісного і відносного, якісного і присвійного), оскільки вони передають різнопланові характеристики предмета чи явища.

     Кожне попереднє з неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення, а не безпосередньо означуваного слова.

     Між неоднорідними означеннями коми не ставляться.

Наприклад:  1. Зелений кучерявий килим споришу рівно постелився майже до порога. (М.Потупейко). 2. Небокрай спалахне від ранкових багряних пожеж (Д.Луценко).

2.  Якщо одне з них виражене займенником, а друге – прикметником або дієприкметником. Наприклад:  1.Віра в рідну твою Батьківщину починається з віри в людину (В.Забаштанський). 2. А яблука цупко тримались своїх посірілих гілок (М.Бучко).

3.  Якщо означення виражені прикметником і дієприкметником.   Наприклад:  1. А посивіла мамина любов за юністю простреленою плаче...(В.Козак).  2. По чистому небу пропливали легенькі замріяні хмаринки (Ю.Мушкетик).

4.  Якщо спочатку йде поширене означення (виражене прикметниковим або дієприкметниковим зворотом), а потім непоширене.   Наприклад:  1. З навстіж відчинених високих дверей густу оксамитну темряву безуспішно намагалися пронизати восково-запашні вогники свічок (М.Потупейко). 2. Сини не повертаються до хати, до рідних серцю дорогих осель (В.Лазаренко). 

Розділові знаки в реченнях з однорідними членами

Між однорідними членами речення ставиться кома:

1. Якщо однорідні члени речення з’єднані безсполучниковим зв’язком, наприклад: 1. Так пахнуть у лугах сіна медово, густо, тепло (Н. Гнатюк). 2. У прозорих ранках, в росяних серпанках, в шепоті  колосся, пісні солов’я, в зоряній розмові, в лагідному слові мову материнську ніжну чую я (Н. Погребняк).

2. Якщо однородні члени з’єднані повторюваними єднальними чи розділовими сполучниками і...і (й...й), ні...ні (ані...ані), або...або, то...то, не то...не то, чи...чи, чи то...чи то тощо, наприклад: 1. Тонкостеблі василечки, і любисток, і шавлію коло хатнього крилечка до схід сонця я посію (Г. Чупринка). 2. Зрідка понад вагонами загупали чиїсь то повільні, то швидкі кроки (М. Потупейко). 3. Півень чи то зітхнув, чи то глухувато кахнув, сердитий і невдоволений (Є. Гуцало). 4. Не руйнуймо ні веж, ні людської душі височин! (В. Рабенчук).

3. Якщо однорідні члени з’єднані протиставними сполучниками: а, але, однак, зате, проте, та (= але), наприклад: 1. Письменницький вік вимірюється не роками, а написаними книгами (М. Рябий). 2. П’ють руна силу сонячну щоденно, але вночі про неї забувають (О. Лященко). 3. Серце марно втішати оманами – мрії гарні, проте неживі (Ю. Сегеда).

4. Якщо частина однорідних членів з’єднана безсполучниковим зв’язком, а частина – повторюваними  сполучниками, наприклад: 1. Духмяне сіно пахне літом, медовим чебрецевим цвітом, і м’ятою, і материнкою, і полиновою гірчинкою (М. Луків). 2. Мальки то спиняються, завмирають, то линуть за невловною мелодією течії, зникають на глибині, то знову повертаються назад (Є. Гуцало).

5. Якщо однорідні члени речення з’єднані сполучниками попарно, то кома ставиться між парами, наприклад: 1. Я схлипую схвильовано й сміюся, цілую руки мамині святі і все до неї лагідно тулюся...Чи є ще більше щастя у житті?! (Л. Семко). 2. Заграють бандура чи гуслі, дутар чи цимбали, зойкне трембіта... (В. Козак).

6. Перед другим з парних сполучників не тільки ... а й (не тільки ... але й), як ...так і, не так ... як, хоч ...але (та), не скільки ...стільки,  які з’єднують однорідні члени речення, наприклад: 1. Сліпа завірюха думок уже крутиться не тільки в голові, але й навколо неї (М. Стельмах). 2. Так сонце било в очі, мовби там, у небі, на безмежному полі після смертельно-гарячих жнив зібрано не так сніпок хліба, як сніпок вогню (Є. Гуцало).

7. Перед приєднувальними сполучниками і, та й, ще й, та ще, а також, а то й, що приєднують до попередніх членів речення ще один компонент, який виник у свідомості мовця пізніше, уже в процесі мовлення, наприклад: 1. А вночі візьмуть вогонь із собою, та ще гармошку (Є. Гуцало). 2. Змахнувши крильми, снігур вилетів на самісінький блідо-зелений гострий пагін, і вже на ньому всівся (Є. Гуцало).

Тире між однорідними членами речення ставиться тоді, коли вони з’єднані безсполучниковим протиставним чи зіставним зв’язком або другий з них виражає причину, наслідок, раптову зміну подій, наприклад: 1. Сховав кажан нічну велику тишу не в темнім лісі – в себе під крилом (Г. Чубач). 2. Сумним бузок стає під вечір – не може ранків призабуть (Г. Чубач). 3.  Знов Коцюбинський кличе на поріг. Не тільки в хату – в мудрість ясночолу (П. Головатюк).

Між поширеними однорідними членами речення, якщо в середині хоч би одного з них є коми, ставиться крапка з комою, наприклад: Отакого вечора, навесні, по-новому починаєш розуміти, яке тобі все дороге – й тихе, задумане село, що озивається бадьорими молодими голосами, в яких теж звучить весняна свіжість; і дух зволоженого ранковим дощиком чорнозему; і гіркуватий запах черемхових заростей, од яких віє холодком, які чомусь викликають у тобі спогади про дитинство; і теплі, приязні вогники зірок у темній голубизні неба... (Є. Гуцало).

Між однорідними членами речення кома не ставиться:

1.                  Якщо однорідні члени речення з’єднані єднальними або розділовими одиничними сполучниками  і (й), та (= і), або, чи,  наприклад: 1. Весело і з ляском серед ночі полум’я гуляє по гіллю (С. Чернілевський). 2. Рідна мова бере свій початок в рідній хаті від тата і мами (В. Сторожук). 3. На клумбі чи на грядці росли квіти (Є. Гуцало).

2.                  Якщо два непоширені однорідні члени з’єднані повторюваними сполучниками і...і, ні...ні і становлять стійкий вислів, як-от: і сміх і гріх, і так і сяк, і вдень і вночі, і туди і сюди, ні туди ні сюди, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні риба ні м’ясо, ні живий ні мертвий, ні в тин ні в ворота, ні пуху ні пера тощо, наприклад: 1. А піч так і не вистигала ні вдень ні вночі, бо це ж скільки треба було наварити, нагодувати!.. (Є. Гуцало). 2. Все у мене: і батькове „сину”, і світанки, й вечірня пора... Але якось почув собі в спину: «Багатій! Ні кола ні двора...» (А. Бортняк). 3. Волоока дівчина стовбичила за моєю спиною ні в сих ні в тих (Є.Гуцало). 

Прикидатися, приховуючи справжні наміри. Фразеологічний дивосвіт

Надавати духопеликів. Фразеологічний дивосвіт

Народні перлини: українські прислів'я, приказки, каламбури. Язик, язиче, у мені сидиш, а мені добра не зичиш

Правопис іменникових суфіксів

И пишеться:

1.У суфіксі -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, меливо, мереживо, морозиво, паливо, прядиво; але: 

марево, сяєво /Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь/, маєво /поет. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру/ (не матеріал і не продукт праці).

2. У суфіксі –ин(а),  -ин(я), що означають осіб жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування: дівчина, бояриня, звірина, галявина, мілина, далечина, яловичина.

3. У суфіксах -ичок, -ичк(а), що походять від суфіксів -ик, -иц(я): рушничок (рушник), кошичок (кошик), суничка (суниця), паличка (палиця).

4. У суфіксах –иськ(о), -ищ(е)  після приголосного у словах переважно з емоційно-негативним відтінком  (після голосного — ї): дівчи́сько, хлопчисько, вітрисько, але  гної́сько; баби­ще, во́гнище, туманище, але побо́їще.

5. У суфіксах -ик, -ич, -ник, -івник, -чик (-щик): братик, вузлик, родич, гірник, газівник, хлопчик, прапорщик.

6. У суфіксі -инн-(я) в іменниках середнього роду зі збірним значенням: картопли́ння, гарбузи́ння, павути́ння, але: каміння, коріння, насіння.

Е (Є) пишеться:

1. У суфіксах -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, краєчок; діжечка, річечка, копієчка; словечко, яєчко.

2. У суфіксах -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають малят тварин: вовченя, гусеня, чаєня.

3. У суфіксі -еньк- зменшено-пестливого значення: доленька, подруженька, батенько.

4. У суфіксах  -ень, -ець, -тель: велетень, красень, стрілець, творець, вихователь, любитель.

5. У суфіксі  -енн-(я) віддієслівних іменників середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, удоскона́лення, напрỳження, отóчення.

Якщо хочете перевірити рівень знань із вивченої теми, напишіть словниковий диктант. 

Словниковий диктант № 1 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 2 див. ТУТ.

Словниковий диктант № 3 див. ТУТ.